Меню сайту
Календар
Архів записів
|
П’єса для шкільного театру авторського колективу літвітальні «Несучасник» Новий рік по-олімпійськи Новорічна фантазія на одну дію Дійові особи Зевс –невисокий, симпатичний, жвавий, намагається догодити своїй дружині; Гера –набагато вища за свого чоловіка, сувора, вимоглива, ревнива; Арей –войовничий, рухливий, в гарних обладунках; Діоніс - веселий, запальний, не випускає з рук гарний келих, всіх пригощає; Афродіта – гарна, самовпевнена, намагається завжди бути в центрі уваги; Деметра – спокійна, поміркована, трохи сумна; Артеміда – енергійна, стрімка в рухах і в справах; Персефона –від «пекельного» життя трохи сварлива, нестримана; Аід – суворий зовні, а насправді – життєлюб і слухняний чоловік; Єлена Спартанська – примхлива, занадто самовпевнена; Аполлон –відкрив у собі новий талант - комерційний ; Ерида –не змінилась з часом, проте змінюється і добрішає під час дії; Афіна – мудра, поміркована, слухняна донька; Гермес – прудкий, кмітливий, трохи забудькуватий; Геракл – сильний, дуже добрий, але безсилий проти хитрих жінок; Іолай - друг Геракла, дуже симпатичний та кмітливий; Музи: 1. Кліо – історії; 2. Талія – комедії; 3. Мельпомена – трагедії; 4. Ерато – любовної поезії; 5. Уранія – астрономії; 6. Терпсіхора – танцю; 7. Калліопа – епічної поезії; 8. Евтерпа – музичного мистецтва, флейти; 9. Полігімнія – красномовства. Характери муз є відповідними до їх талантів. Сцена 1 (Олімп. Трон. Афродіта, Артеміда, Деметра, Арей, Діоніс, не поспішаючи, під фонову фольклорну мелодію, займають місця навколо трону Зевса.) Афродіта: Чого це ти так розмахуєш своїм мечем, Арею? Арей: Якби ви знали, скільки перемог я здобув оцим мечем, ви б не питали. Діоніс: Подумаєш, меч. Я за допомогою оцього глечика та келиха здолав силу силенну країн і народів і не хвалюся. Деметра: Невже тільки за допомогою вина можна отримати перемогу? Діоніс: Так, а що, у вас є сумніви? Артеміда: А давай перевіримо. Налий і мені повний келих. Люблю перемагати! Діоніс: Ні, краще не треба. Я не впевнений, що в тебе щось вийде. Артеміда: А ти налий і відійди! Афродіта: Та зачекайте ви з вашими перемогами! Краще скажіть, може, хтось знає, навіщо нас тут зібрали наші олімпійські володарі Зевс та Гера? Арей: А ось і вони. Зараз самі нам все пояснять.
Сцена 2 (Стрімко й рішуче йде Гера, за нею поспішає Зевс) Зевс: Не сердься, люба. Я обіцяв тобі надзвичайне свято. Я свого слова дотримаю. Гера: Якби я вірила усім твоїм обіцянкам, то стала б звичайною смертною жінкою. Зевс: Досить сваритись, недовірлива моя. Всі вже якраз зібрались, і ми повідомимо їм надзвичайну новину. Деметра: Що за новина, що ще вигадало для нас божественне подружжя?(Всі присутні боги разом: Що, що, ну що ще?) Гера: (допомагає Зевсові сісти) Сідай і оголошуй. Зевс: (радісно) Шановні олімпійці! Ми з моєю вигадливою дружиною вирішили відсвяткувати нове для нас та дуже цікаве свято – свято Нового року. Афродіта:(розчаровано) А що ж тут нового? Є таке свято. Але ж воно навесні святкується. Деметра: Ви що, забули, що надворі зима? Немає моєї чарівної Персефони (схлипує) на землі. Гера: Не рюмсай, Деметро. Святкувати Новий рік ми будемо по-новому – по-європейськи. Арей: Як це ще по-європейськи? Діоніс: А ми хто – африканці? Чи що? Гера: Ні, ви не поспішайте. Дійшли до нас чутки, що на півночі Європи Новий рік святкують дуже яскраво та весело. Артеміда: Весело – це добре. Зевс: Я вже відрядив прудкого, як думка, Гермеса та мудру Афіну про все дізнатись і нам докладно розповісти. А ось і вони. Гера: Ну, розповідайте, де були і що бачили. Сцена 3 (Гермес і Афіна ледь ідуть, стомлені, захекані. Гермес тягне чималу торбинку) Гермес: Почекайте, дайте перепочити! А то я, довірливий, наслухався там реклами, свої крилаті сандалі зміняв на кросівки “addidas” і ледь дістався до захмарного Олімпу. Афродіта: Як цікаво! (розглядають) А що це таке – реклама? Афіна: А от що. Подивіться на Гермеса! Замість однієї години, ми цілу добу до вас добирались. Казала тобі, не треба мінятись, бо вийде навпаки ! Оце і є реклама! Артеміда та Деметра: А в торбі що? (розглядають, підходять) Гера: Зачекайте всі. Розповідайте докладно. Що таке Новий рік по-європейськи? Афіна: Якщо докладно – то Новий рік в них починається, коли б’є годинник. Арей: Як це годинник когось б’є? Ви й справді перевтомились. Гермес: Це ви не розумієте. Я ось тут один для прикладу прихопив.(виймає з торби великий настінний годинник) Коли ця стрілка з’єднається з цією – годинник почне бамкати і тоді настане Новий рік. О, ще залишилось 40 хвилин до його початку! Гера: Ну то розповідайте швидше, а то ми не встигнемо як слід до свята підготуватись. Зевс: Що ще потрібно, моя мудра донечко, говоріть мерщій. Зараз все організуємо. Афіна: Ще у кожній оселі до Нового року прикрашають дерево! Деметра: Яке дерево? Афродіта: Чим прикрашають? Діоніс: Та не заважайте ви богині говорити! Продовжуй. Афіна: Дерево таке зелене, таке колюче, таке... Артеміда: Зрозуміла. Бачила я таке в найближчому лісочку, зараз принесу (стрімко біжить, зустрічається за сценою з Ерідою, вимушено зупиняється) Сцена 4 Еріда: (одночасно зверхньо і зацікавлено)Що це у вас там таке? До нового свята готуєтесь? Артеміда: Та ні, та нічого... Не займай, поспішаю я. Еріда: Ти бач, вона поспішає. Знову без мене якийсь бенкет готують. А я ось тут постою, попідглядаю і про все дізнаюсь. Не дочекаються вони, щоб без мене веселі свята влаштовувати. А без мене і свято невеселе! (ховається за колону. На сцені під час діалогу богині продовжували розглядати годинник,чіпляли його;Зевс та Діоніс пригощались вином, що, помітивши, швидко припинила Гера) Зевс: (скоромовкою, ніби нічого не сталося)А крім дерева, що ще має бути, Гермесику? Гермес: Ще запрошують друзів веселих, гарних... Діоніс: Пропоную запросити Єлену Спартанську. Вона будь-яке свято прикрасить. Афродіта(ображено) А хіба тут немає кому свято прикрасити? Арей: А я згоден. Краси забагато не буває. Зевс: (боязко поглядаючи на Геру) І я згоден. Злітай, Гермесе, запроси Єлену. А ти, Афіно, продовжуй, продовжуй. Афіна: На святі обов’язково має бути дідусь з онучкою. Гера: Який дідусь? Зевс: З якою онучкою? Діоніс: Ну от, тепер ви заважаєте! Афіна: Вони на святі ніби головні господарі. Всіх розважають і дарують подарунки. (всі дивляться на Зевса та Геру) Онука Снігуронька – вона така маленька, веселенька, завжди усміхнена. Всі разом: О, це будеш ти, Зевсе! Зевс: (сором′язливо міряє шапку) Ну добре, це буду я. Гера: (суворо)А який з себе цей дід? Афіна: Він людина серйозна, розважлива, високого зросту. І звати його чи то дід Холод, чи то Мороз. Гера: Хай буде Мороз. І це буду я, щоб Зевс – Снігуронька так гаряче гарними гостями не захоплювався. Сцена 5 (повертається Гермес разом з Єленою Спартанською) Зевс: А от і наші гості. Здрастуй, Єлено! Менелай не заперечував проти твого від’їзду? Єлена: Ні, не заперечував. Менелай вже звик. Просив тільки надовго не затримуватись. Тобто зустріти тільки один Новий рік, а не десять, як це було у Трої. А до речі, що це за Новий рік такий незвичайний, поясніть мені, я добре не зрозуміла. Деметра: Ми поки що теж, але намагаємось. Артеміду за святковим деревом в ліс відправили. Афіна: Діда Мороза і Снігуроньку обрали. Діоніс:(радісно) Тебе ось в гості запросили. Єлена: Ну запросили, а далі що? Афродіта: (незадоволено)А й справді, що далі? Афіна: А далі мають бути танці, співи, музика... Зевс: Музика – це до Аполлона, збігай, синку, ще й за ним та його музочками. Гермес: Е ні, таточку. Я з землі таку штукенцію прихопив, одну по дорозі навіть Аполлону встиг подарувати. Це така надзвичайна річ – Гермес відпочиває! Афіна: Давай вже, братику, викликай. Спробуй, як ця річ працює.(Гермес дістає мобільний телефон дзвонить Аполлону) Гермес: О, великий, сріблолукий, мій брате Аполлоне, чи не міг би ти залишити на деякий час Парнас і піднестись до нас. (Ой, я теж вмію складати вірші) Аполлон: (за сценою)А що трапилось на захмарному Олімпі, що я маю залишити своїх чарівних муз? Гермес: Ні, не залишити, а разом з ними. Свято у нас велике передбачається. Сцена 6 Аполлон: Добре. Ну от, знову на Олімпі без нас не обійдуться. (до муз) Наймузичніші мої, за мною, на верх із піснею. (танцюючи виходять на сцену, до них приєднується Єлена)-мелодія для танцю може бути фольклорна або сучасна, наприклад, Руслана «Дикі танці»- Аполлон: Ну що, розважили ми вас, вибагливі ви мої? Можемо бути вільні? Гера: Ні, ні, ми тільки готуємось до свята, розпочнеться воно, коли стрілки з’єднаються і забамкають. Аполлон: (зверхньо) Ну знаєте, любі мої. Я, звісно, не дуже розумію, що то за стрілки і що там має бамкати, проте дуже добре розумію, що безсмертні знов забажали безкоштовних розваг. Муза Кліо: Не погоджуйтесь, boss. Стільки віків тяжкої праці і жодної вдячності! Я, як муза історії, знаю це напевне. Муза Калліопа: Так, так, Кліо. От якби божественне подружжя наказало Гефестові зробити для мене, наприклад, новий складень, я б погодилась. Ну, уявіть собі, з’явиться раптом якийсь новий Гомер, а мені не буде на чому записати його безсмертне творіння. Мельпомена: І я, Мельпомена, згодна з вами. Погляньте на цю маску – мій атрибут – вона так зіпсована часом, що вже ніхто не взнає, що я муза трагедії. Талія: Ти знаєш, сестричко, мені здається, що маски наші стали майже однакові – важко розрізнити де комедія, де трагедія. А, може, це просто так змінилося життя взагалі і чіткої межі між трагедією і комедією вже зовсім не існує? Полігімнія: Ні, люба Таліє, існує, ще й як існує! Хіба це не трагедія, що вже багато століть я не можу вдягнути свій традиційний плащ. Мені соромно. Він вже такий старий, що замість мене красномовно промовляє про ту неувагу, з якою ставляться до нас, богинь творчих, великі боги-володарі. Кажуть, і на землі те саме діється. Кліо: Як муза історії, я уважно спостерігаю за подіями на землі. Згодна з тобою, Полігімніє, і там не приділяють належної уваги митцям. Особливо матеріальної уваги. Терпсіхора: Хіба можна стільки століть танцювати, вас розважаючи, і не вимагати у нагороду хоча б пристойне зручне взуття, щоб так – взула і забула. Евтерпа: І мені потрібна нова флейта. Неможливо бути покровителькою музичного мистецтва і не мати навіть жодного пристойного інструменту. А ви чого мовчите, Ерато та Ураніє? Уранія: Вічне споглядання вічних зірок виховує міцне терпіння. Проте і я б не відмовилась від нагороди. Ось, наприклад, і сувій новий не завадив або якісь нові оптичні прилади. Ерато: Ну це вже, напевно, забагато ти бажаєш, сестричко. Мені б для натхнення достатньо було б отримати від великого Зевса і менший подаруночок, ласкаву усмішку, гарний комплімент. Аполлон: Чарівна Ерато, твої слова звучать дещо зрадницьки. Якщо вимагати винагороди, то по-перше – матеріальної, по-друге – всім, а по-третє – негайно, перед виступом. Ну що, великі боги – згодні з нашими умовами? Гера: Ви що, з Олімпу впали? Коли це було таке? Що ви собі вигадали?! Всі боги і богині:(разом) Це нечувано, ні, ні, неподобство, он як носа задирають! Аполлон: А якщо ви – ні, то й ми – ні. Мої талановиті супутниці, йдемо звідси. Подивимось, яке веселе свято у них без нас вийде. А ви(до богів), якщо передумаєте, то подзвоніть. (йдуть у перший ряд з ображеним виглядом) Єлена: Ну от – ми їх образили, і самі без гостей на свято лишились. Що, я сама маю вас розважати? Арей: Та ні, он дивіться, які шановні гості до нас самі завітали. Сцена 7 Аїд: (Йде розлючений)Що це у вас тут відбувається? Що за тупіт, що за грюкіт? Ви що, вирішили проламати землю, залити світлом підземне царство і мене разом з усіма душами померлих знищити? (Хоч я, звичайно, безсмертний) Зевс: Заспокойся, братику. Ми нічого поганого не робимо. Гера: Не бажаємо ми нічого знищувати, навпаки – намагаємось започаткувати нове свято на Олімпі. Аїд: Яке ще свято? О, до вас Єлена завітала? суворий голос м’якшає) І взагалі, скільки тут прекрасних богинь зібралось? Персефона: (вибігає розлючена) Ага, я так і знала! Вирішив на землі розважитись. Тільки на хвилину варто відволіктись, тебе вже нема. Аїд: (миролюбно) Не сварись, люба, я тільки вибіг поглянути, що тут таке коїться. Хіба ти не чула там у себе на кухні, який вони тут гамір здійняли – до Нового року готуються! Персефона:(зла, рішуча, підозріла) По-перше, все твоє підземне царство – одна суцільна кухня, справжнє пекло! А по-друге, хіба ти забув, або вони забули, що новий рік почнеться, коли я повернусь на землю. Навіщо ж так заздалегідь готуватись. Щось тут не так! Деметра: Донечко люба, як ти змінилась з часом. Така весела та лагідна була. А тепер зла і недовірлива. Афродіта: Мабуть, життя пекельне не йде на користь характеру. Сумно. Афіна: Так, сумно. Персефоно, хіба ти не хочеш розважитись, залишайся з нами. Буде весело. Діоніс: Ми тут майже зовсім нове свято вигадуємо. Он і розвідників на землю засилали про свято дізнатись. Арей: Тим більше, що новеньких у твоєму царстві найближчим часом не очікується – я відпочиваю! Єлена:(категорично) А якщо ти вже зовсім розівчилась веселитися, то йди собі додому, тільки чоловіка лиши, бо тут кавалерів дещо замало для свята. Персефона: Що! Ну це вже занадто. Аїде – додому! Бо зараз пса Кербера викличу – справжні веселощі почнуться. Аїд:(покірно і сумно) Біжу, біжу, моя куріпочко. Тільки не кричи так голосно, бо земля розтріскається. (біжить за нею, зустрічається з Ерідою) Сцена 8 Еріда:(рішуче і самовпевнено) Зачекайте, не поспішайте. Хочете побачити, як їх надзвичайне свято раз – і не відбудеться. Аїд: (благально) Може все ж таки залишимось? Персефона: Я сказала – додому! Хай самі вирішують свої земно-небесні справи! Аїд: Слухаюсь і підкоряюсь (йдуть) Еріда: (в слід, а потім до богів) А дарма! Скільки віків їх треба вчити, щоб мене першу на бенкети запрошували, а вони не розуміють. І яблуками я вже кидалась, і війни влаштовувала – все марно. Але моя вигадливість не знає меж. Ось вам! (чаклує, читаючи «абракадабру» Всі присутні на сцені завмирають у тому положенні, що були) Замріть! Не знаю, на довго може й не вистачить цього чаклунства, але вже годинник напевне забамкає без них – 15 хвилин лишилося.(Прибігає Артеміда з кактусом, розгублено оглядає всіх) Артеміда: І хто мені пояснить, що тут відбулось. Що це за давньогрецькі статуї? А, можна і не питати. (до Еріди) Твоїх рук справа? Еріда: (переможно склавши руки на грудях) Угу! Артеміда: (благально) А може зробиш, як було? Еріда: (незворушна)У-у! Артеміда:( рішуче) Ну добре, дивись тільки не пожалкуй потім! (вибігає) Еріда: (зверхньо) Ой, налякала! Було б про що!(проходжається по сцені та кривиться з богів) Будете знати, як моїм товариством нехтувати! Артеміда: (швидко повертається і тягне за собою Геракла з Іолаєм) Як же ж добре, що я вас зустріла. Ось, помилуйтесь що ця інтриганка вчинила. А ми ж збирались мирно зустріти європейський новий рік. Геракл: А що це за новий рік такий? Іолай: Чим він від нормального людського відрізняється? Артеміда: Геракле, Іолаю, ви що, не розумієте? Зараз не у цьому справа, потім дізнаєтесь, а зараз ви повинні змусити Еріду негайно зробити , як було? Геракл: А як було? Іолай: Друже, я думаю, вони мали б рухатись.(до Еріди прохально) Вельмишановна, чи не буда ваша ласка змінити гнів на милість? Вибачте своїм колегам образи і поверніть до нормального стану. Еріда: І не подумаю! Це моя помста за стільки століть неповаги. Тепер я володарка Олімпу, а цей жалюгідний потворний Зевсик назавжди залишиться статуєю! Геракл: Іолаю, вона, здається, образила мого тата? Ну це вже занадто.(хапає та закидає на плече Еріду, яка страшенно верещить) Іолай: Геракле, ти куди її поніс? Геракл: Як куди? Скину у Тартар – хай там вчиться себе поводити. Іолай: А як же тато? Так і лишиться статуєю? Хто його розчаклує ? Артеміда: І всі інші, і свято… Геракл: Тато? А й справді… (до Еріди) Повернеш тата? Еріда:( самовпевнено) Не-а! Геракл: Ну тоді в Тартар! (повертається і рішуче йде) Еріда: (перелякано верещить) Стій, стій, я згодна, тільки за однієї умови! Артеміда: За якої ще умови? Еріда: (опустившись на підлогу)Що мене запросять на свято. Я, між іншим, теж про європейський Новий рік дещо знаю. Наприклад, що, крім Діда Мороза і Снігуроньки, на святі ще бабуся є – бабуся Яга. Я згодна взяти цю роль на себе. У мене і костюмчик готовий(демонструє маску). Іолай: Ну це ви вже вирішуйте самі, великі боги. Хоч колись треба вам порозумітись. Геракл: Але спочатку тата поверни! Еріда: Вже! (промовляючи заклинання, Еріда повертає богів) Сцена 9 Артеміда: Ну нарешті! (радісна показує усім кактус) А я ось таке дерево знайшла. Подивись, Афіно, таке там на землі прикрашають? Афіна: Не зовсім таке, точніше, зовсім не таке. (дивиться на годинник) Та часу вже зовсім обмаль – давайте це прикрашати. Афродіта: Ось тут хай буде сердечко – щоб в наступному році всі були закохані. Деметра: Овочі і фрукти, щоб у всіх було вдосталь корисної їжі. Діоніс: А ось тут нехай будуть виноградні листочки та грона, щоб усім в наступному році було весело. Еріда: Може, й мені щось повісити. Але ні, я ж ніби подобрішала. Геракл: (до Іолая) Друже, як думаєш, стріла, гарна прикраса? Арей: (розгублено)І мені що повісити – меч чи щит? Артеміда: Ні, не треба нам військових прикрас, Арею! Хай мир буде в Новому році. А дерево і так вже гарне. Еріда: Ну от, ніби все вже є. Годинник, можеш бамкати! Гермес: Ні, зачекайте, я ледь не забув. Обов’язково має бути ще дещо! Зевс: Дещо – це що? Гера: Згадуй скоріше, часу обмаль. Гермес: Це щось таке біленьке, мілке. Деметра: Сіль? Гермес: Ні. Афродіта: Цукор? Гермес: Ні. Афіна: А, згадала! Ти про рекламу, так? Пральний порошок „Тайд” чи „Аріель тест-драйв” – засліплююча білизна без виснажливого тертя, довгого виварювання, без замочування, без води… Гермес: Ні, це не те! Воно летить із неба, воно холодне і візерунчасте. А коли торкається долоней, то тане, лишаючи маленькі краплини води. Згадав! Це сніг, і його я теж трохи прихопив.(б’є годинник, всі герої повертаються обличчям до залу і , роблячи крок до глядачів, промовляють свої слова) Гера: Ну от він і настає – європейський Новий рік. Зевс: Європейський чи олімпійський – нехай він буде добрим і в Європі, і на Олімпі. Деметра: Нехай земля буде родючою і багатою. Артеміда: Ліси – зеленими, річки – чистими. Гермес: Нехай процвітає торгівля і людський розум. Еріда: Нехай і люди, і боги будуть терплячими і справедливими. Єлена: Нехай усі жінки будуть щасливими. Діоніс: І чоловіки також. Геракл: А ще сильними, мужніми і… Іолай: …і винахідливими. Афіна: А ще мудрими і мирними. Афродіта: Просто нехай усі будуть закохані – в людей, в добро, в життя!(Арей збирається говорити, але Афродіта затуляє йому рота) А ти, Арею, помовчи. Ти краще відпочинь у цьому році. Нехай на землі і на небі буде (голосно і піднесено усі разом) МИР!!!(Виходять всі дійові особи на сцену під звуки фінальної пісні, яку співають разом)(пісня на мелодію Вєрки Сердюки)
|
Гімназійні новини
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||