П’єса для шкільного театру авторського колективу літвітальні «Несучасник»

Новий рік по-олімпійськи

Новорічна фантазія на одну дію

  

      Дійові особи

Зевс –невисокий, симпатичний, жвавий, намагається догодити своїй дружині;

Гера –набагато вища за свого чоловіка, сувора, вимоглива, ревнива;

Арей –войовничий, рухливий, в гарних обладунках;

Діоніс - веселий, запальний, не випускає з рук гарний келих, всіх пригощає;

Афродіта – гарна, самовпевнена, намагається завжди бути в центрі уваги;

Деметра – спокійна, поміркована, трохи сумна;

Артеміда – енергійна, стрімка в рухах  і в справах;

Персефона –від «пекельного» життя трохи сварлива, нестримана;

Аід – суворий зовні, а насправді – життєлюб і слухняний чоловік;

Єлена Спартанська – примхлива, занадто самовпевнена;

Аполлон –відкрив у собі новий талант - комерційний ;

Ерида –не змінилась з часом, проте змінюється і добрішає під час дії;

Афіна – мудра, поміркована, слухняна донька;

Гермес – прудкий, кмітливий, трохи забудькуватий;

Геракл – сильний, дуже добрий, але безсилий проти хитрих жінок;

Іолай   - друг Геракла, дуже симпатичний та кмітливий;

Музи: 1. Кліо – історії;

2. Талія – комедії;

3. Мельпомена – трагедії;

4. Ерато – любовної поезії;

5. Уранія – астрономії;

6. Терпсіхора – танцю;

7. Калліопа – епічної поезії;

8. Евтерпа – музичного мистецтва, флейти;

9. Полігімнія – красномовства.

Характери муз є відповідними до їх талантів.

Сцена 1

(Олімп. Трон. Афродіта, Артеміда, Деметра, Арей, Діоніс, не поспішаючи, під фонову фольклорну мелодію, займають місця навколо трону Зевса.)

Афродіта: Чого це ти так розмахуєш своїм мечем, Арею?

Арей: Якби ви знали, скільки перемог я здобув оцим мечем, ви б не питали.

Діоніс: Подумаєш, меч. Я за допомогою оцього глечика та келиха здолав силу силенну країн і народів і не хвалюся.

Деметра: Невже тільки за допомогою вина можна отримати перемогу?

Діоніс: Так, а що, у вас є сумніви?

Артеміда: А давай перевіримо. Налий і мені повний келих. Люблю перемагати!

Діоніс: Ні, краще не треба. Я не впевнений, що в тебе щось вийде.

Артеміда: А ти налий і відійди!

Афродіта: Та зачекайте ви з вашими перемогами! Краще скажіть, може, хтось знає, навіщо нас тут зібрали наші олімпійські володарі Зевс та Гера?

Арей: А ось і вони. Зараз самі нам все пояснять.

                                                               

                                                                  Сцена 2

(Стрімко й рішуче йде Гера, за нею поспішає Зевс)

Зевс: Не сердься, люба. Я обіцяв тобі надзвичайне свято. Я свого слова дотримаю.

Гера: Якби я вірила усім твоїм обіцянкам, то стала б звичайною смертною жінкою.

Зевс: Досить сваритись, недовірлива моя. Всі вже якраз зібрались, і ми повідомимо їм надзвичайну новину.

Деметра: Що за новина, що ще вигадало для нас божественне подружжя?(Всі присутні боги  разом: Що, що, ну що ще?)

Гера: (допомагає Зевсові сісти) Сідай і оголошуй.

Зевс: (радісно) Шановні олімпійці! Ми з моєю вигадливою дружиною вирішили відсвяткувати нове для нас та дуже цікаве свято – свято Нового року.

Афродіта:(розчаровано) А що ж тут нового? Є таке свято. Але ж воно навесні святкується.

Деметра: Ви що, забули, що надворі зима? Немає моєї чарівної Персефони (схлипує) на землі.

Гера: Не рюмсай, Деметро. Святкувати Новий рік ми будемо по-новому – по-європейськи.

Арей: Як це ще по-європейськи?

Діоніс: А ми хто – африканці? Чи що?

Гера: Ні, ви не поспішайте. Дійшли до нас чутки, що на півночі Європи Новий рік святкують дуже яскраво та весело.

Артеміда: Весело – це добре.

Зевс: Я вже відрядив прудкого, як думка, Гермеса та мудру Афіну про все дізнатись і нам докладно розповісти. А ось і вони.

Гера: Ну, розповідайте, де були і що бачили.

Сцена 3

(Гермес і Афіна ледь ідуть, стомлені, захекані. Гермес тягне чималу торбинку)

Гермес: Почекайте, дайте перепочити! А то я, довірливий, наслухався там реклами, свої крилаті сандалі зміняв на кросівки “addidas” і ледь дістався до захмарного Олімпу.

Афродіта: Як цікаво! (розглядають) А що це таке – реклама?

Афіна: А от що. Подивіться на Гермеса! Замість однієї години, ми цілу добу до вас добирались. Казала тобі, не треба мінятись, бо вийде навпаки ! Оце і є  реклама!

Артеміда та Деметра: А в торбі що? (розглядають, підходять)

Гера: Зачекайте всі. Розповідайте докладно. Що таке Новий рік по-європейськи?

Афіна: Якщо докладно – то Новий рік в них починається, коли б’є годинник.

Арей: Як це годинник когось б’є? Ви й справді перевтомились.

Гермес: Це ви не розумієте. Я ось тут один для прикладу прихопив.(виймає з торби великий настінний годинник) Коли ця стрілка з’єднається з цією – годинник почне бамкати і тоді настане Новий рік. О, ще залишилось 40 хвилин до його початку!

Гера: Ну то розповідайте швидше, а то ми не встигнемо як слід до свята підготуватись.

Зевс: Що ще потрібно, моя мудра донечко, говоріть мерщій. Зараз все організуємо.

Афіна: Ще у кожній оселі до Нового року прикрашають дерево!

Деметра:  Яке дерево?

Афродіта: Чим прикрашають?

Діоніс: Та не заважайте ви богині говорити! Продовжуй.

Афіна: Дерево таке зелене, таке колюче, таке...

Артеміда: Зрозуміла. Бачила я таке в найближчому лісочку, зараз принесу (стрімко біжить, зустрічається за сценою з Ерідою, вимушено зупиняється)

Сцена 4

Еріда: (одночасно зверхньо і зацікавлено)Що це у вас там таке? До нового свята готуєтесь?

Артеміда: Та ні, та нічого... Не займай, поспішаю я.

Еріда: Ти бач, вона поспішає. Знову без мене якийсь бенкет готують. А я ось тут постою, попідглядаю і про все дізнаюсь. Не дочекаються вони, щоб без мене веселі свята влаштовувати. А без мене і свято невеселе! (ховається за колону. На сцені під час діалогу богині продовжували розглядати годинник,чіпляли його;Зевс та Діоніс пригощались вином, що, помітивши, швидко припинила Гера)

Зевс: (скоромовкою, ніби нічого не сталося)А крім дерева, що ще має бути, Гермесику?

Гермес: Ще запрошують друзів веселих, гарних...

Діоніс: Пропоную запросити Єлену Спартанську. Вона будь-яке свято прикрасить.

Афродіта(ображено) А хіба тут немає кому свято прикрасити?

Арей: А я згоден. Краси забагато не буває.

Зевс: (боязко поглядаючи на Геру) І я згоден. Злітай, Гермесе, запроси Єлену. А ти, Афіно, продовжуй, продовжуй.

Афіна: На святі обов’язково має бути дідусь з онучкою.

Гера: Який дідусь?

Зевс: З якою онучкою?

Діоніс: Ну от, тепер ви заважаєте!

Афіна: Вони на святі ніби головні господарі. Всіх розважають і дарують подарунки. (всі дивляться на Зевса та Геру) Онука Снігуронька – вона така маленька, веселенька, завжди усміхнена.

Всі разом: О, це будеш ти, Зевсе!

Зевс: (сором′язливо міряє шапку) Ну добре, це буду я.

Гера: (суворо)А який з себе цей дід?

Афіна: Він людина серйозна, розважлива, високого зросту. І звати його чи то дід Холод, чи то Мороз.

Гера: Хай буде Мороз. І це буду я, щоб Зевс – Снігуронька так гаряче гарними гостями не захоплювався.

Сцена 5

(повертається Гермес разом з Єленою Спартанською)

Зевс: А от і наші гості. Здрастуй, Єлено! Менелай не заперечував проти твого від’їзду?

Єлена: Ні, не заперечував. Менелай вже звик. Просив тільки надовго не затримуватись. Тобто зустріти тільки один Новий рік, а не десять, як це було у Трої. А до речі, що це за Новий рік такий незвичайний, поясніть мені, я добре не зрозуміла.

Деметра:  Ми поки що теж, але намагаємось. Артеміду за святковим деревом в ліс відправили.

Афіна: Діда Мороза і Снігуроньку обрали.

Діоніс:(радісно) Тебе ось в гості запросили.

Єлена: Ну запросили, а далі що?

Афродіта: (незадоволено)А й справді, що далі?

Афіна: А далі мають бути танці, співи, музика...

Зевс: Музика – це до Аполлона, збігай, синку, ще й за ним та його музочками.

Гермес: Е ні, таточку. Я з землі таку штукенцію прихопив, одну по дорозі навіть Аполлону встиг подарувати. Це така надзвичайна річ – Гермес відпочиває!

Афіна: Давай вже, братику, викликай. Спробуй, як ця річ працює.(Гермес дістає мобільний телефон дзвонить Аполлону)

Гермес: О, великий, сріблолукий, мій брате Аполлоне, чи не міг би ти залишити на деякий час Парнас і піднестись до нас. (Ой, я теж вмію складати вірші)

Аполлон: (за сценою)А що трапилось на захмарному Олімпі, що я маю залишити своїх чарівних муз?

Гермес: Ні, не залишити, а разом з ними. Свято у нас велике передбачається.

Сцена 6

Аполлон: Добре. Ну от, знову на Олімпі без нас не обійдуться. (до муз) Наймузичніші мої, за мною, на верх із піснею. (танцюючи виходять на сцену, до них приєднується Єлена)-мелодія для танцю може бути фольклорна або сучасна, наприклад, Руслана «Дикі танці»-

Аполлон: Ну що, розважили ми вас, вибагливі ви мої? Можемо бути вільні?

Гера: Ні, ні, ми тільки готуємось до свята, розпочнеться воно, коли стрілки з’єднаються і забамкають.

Аполлон: (зверхньо) Ну знаєте, любі мої. Я, звісно, не дуже розумію, що то за стрілки і що там має бамкати, проте дуже добре розумію, що безсмертні знов забажали безкоштовних розваг.

Муза Кліо: Не погоджуйтесь, boss. Стільки віків тяжкої праці і жодної вдячності! Я, як муза історії, знаю це напевне.

Муза Калліопа: Так, так, Кліо. От якби божественне подружжя наказало Гефестові зробити для мене, наприклад, новий складень, я б погодилась. Ну, уявіть собі, з’явиться раптом якийсь новий Гомер, а мені не буде на чому записати його безсмертне творіння.

Мельпомена: І я, Мельпомена, згодна з вами. Погляньте на цю маску – мій атрибут – вона так зіпсована часом, що вже ніхто не взнає, що я муза трагедії.

Талія: Ти знаєш, сестричко, мені здається, що маски наші стали майже однакові – важко розрізнити де комедія, де трагедія. А, може, це просто так змінилося життя взагалі і чіткої межі між трагедією і комедією вже зовсім не існує?

Полігімнія: Ні, люба Таліє, існує, ще й як існує! Хіба це не трагедія, що вже багато століть я не можу вдягнути свій традиційний плащ. Мені соромно. Він вже такий старий, що замість мене красномовно промовляє про ту неувагу, з якою ставляться до нас, богинь творчих, великі боги-володарі. Кажуть, і на землі те саме діється.

Кліо: Як муза історії, я уважно спостерігаю за подіями на землі. Згодна з тобою, Полігімніє, і там не приділяють належної уваги митцям. Особливо матеріальної уваги.

Терпсіхора: Хіба можна стільки століть танцювати, вас розважаючи, і не вимагати у нагороду хоча б пристойне зручне взуття, щоб так – взула і забула.

Евтерпа: І мені потрібна нова флейта. Неможливо бути покровителькою музичного мистецтва і не мати навіть жодного пристойного інструменту. А ви чого мовчите, Ерато та Ураніє?

Уранія: Вічне споглядання вічних зірок виховує міцне терпіння. Проте і я б не відмовилась від нагороди. Ось, наприклад, і сувій новий не завадив або якісь нові оптичні прилади.

Ерато: Ну це вже, напевно, забагато ти бажаєш, сестричко. Мені б для натхнення достатньо було б отримати від великого Зевса і менший подаруночок, ласкаву усмішку, гарний комплімент.

Аполлон: Чарівна Ерато, твої слова звучать дещо зрадницьки. Якщо вимагати винагороди, то по-перше – матеріальної, по-друге – всім, а по-третє – негайно, перед виступом. Ну що, великі боги – згодні з нашими умовами?

Гера: Ви що, з Олімпу впали? Коли це було таке? Що ви собі вигадали?!

Всі боги і богині:(разом) Це нечувано, ні, ні, неподобство, он як носа задирають!

Аполлон: А якщо ви – ні, то й ми – ні. Мої талановиті супутниці, йдемо звідси. Подивимось, яке веселе свято у них без нас вийде. А ви(до богів), якщо передумаєте, то подзвоніть. (йдуть у перший ряд з ображеним виглядом)

Єлена: Ну от – ми їх образили, і самі без гостей на свято лишились. Що, я сама маю вас розважати?

Арей: Та ні, он дивіться, які шановні гості до нас самі завітали.

Сцена 7

Аїд: (Йде розлючений)Що це у вас тут відбувається? Що за тупіт, що за грюкіт? Ви що, вирішили проламати землю, залити світлом підземне царство і мене разом з усіма душами померлих знищити? (Хоч я, звичайно, безсмертний)

Зевс: Заспокойся, братику. Ми нічого поганого не робимо.

Гера: Не бажаємо ми нічого знищувати, навпаки – намагаємось започаткувати нове свято на Олімпі.

Аїд: Яке ще свято? О, до вас Єлена завітала? суворий голос м’якшає) І взагалі,  скільки  тут прекрасних богинь зібралось?

Персефона: (вибігає розлючена) Ага, я так і знала! Вирішив на землі розважитись. Тільки на хвилину варто відволіктись, тебе вже нема.

Аїд: (миролюбно) Не сварись, люба, я тільки вибіг поглянути, що тут таке коїться. Хіба ти не чула там у себе на кухні, який вони тут гамір здійняли – до Нового року готуються!

Персефона:(зла, рішуча, підозріла) По-перше, все твоє підземне царство – одна суцільна кухня, справжнє пекло! А по-друге, хіба ти забув, або вони забули, що новий рік почнеться, коли я повернусь на землю. Навіщо ж так заздалегідь готуватись. Щось тут не так!

Деметра: Донечко люба, як ти змінилась з часом. Така весела та лагідна була. А тепер зла і недовірлива.

Афродіта: Мабуть, життя пекельне не йде на користь характеру. Сумно.

Афіна: Так, сумно. Персефоно, хіба ти не хочеш розважитись, залишайся з нами. Буде весело.

Діоніс: Ми тут майже зовсім нове свято вигадуємо. Он і розвідників на землю засилали про свято дізнатись.

Арей: Тим більше, що новеньких у твоєму царстві найближчим часом не очікується – я відпочиваю!

Єлена:(категорично) А якщо ти вже зовсім розівчилась веселитися, то йди собі додому, тільки чоловіка лиши, бо тут кавалерів дещо замало для свята.

Персефона: Що! Ну це вже занадто. Аїде – додому! Бо зараз пса Кербера викличу – справжні веселощі почнуться.

Аїд:(покірно і сумно) Біжу, біжу, моя куріпочко. Тільки не кричи так голосно, бо земля розтріскається. (біжить за нею, зустрічається з Ерідою)

                                                                             Сцена 8

Еріда:(рішуче і самовпевнено) Зачекайте, не поспішайте. Хочете побачити, як їх надзвичайне свято раз – і не відбудеться.

Аїд: (благально) Може все ж таки залишимось?

Персефона: Я сказала – додому! Хай самі вирішують свої земно-небесні справи!

Аїд: Слухаюсь і підкоряюсь (йдуть)

Еріда: (в слід, а потім до богів) А дарма! Скільки віків їх треба вчити, щоб мене першу на бенкети запрошували, а вони не розуміють. І яблуками я вже кидалась, і війни влаштовувала – все марно. Але моя вигадливість не знає меж. Ось вам! (чаклує, читаючи «абракадабру» Всі присутні на сцені завмирають у тому положенні, що були) Замріть! Не знаю, на довго може й не вистачить цього чаклунства, але вже годинник напевне забамкає без них – 15 хвилин лишилося.(Прибігає Артеміда з кактусом, розгублено оглядає всіх)

Артеміда: І хто мені пояснить, що тут відбулось. Що це за давньогрецькі статуї? А, можна  і не питати. (до Еріди) Твоїх рук справа?

Еріда: (переможно склавши руки на грудях) Угу!

Артеміда: (благально) А може зробиш, як було?

Еріда: (незворушна)У-у!

Артеміда:( рішуче)  Ну добре, дивись тільки не пожалкуй потім! (вибігає)

Еріда: (зверхньо)    Ой, налякала! Було б про що!(проходжається  по сцені та кривиться з богів) Будете знати, як моїм товариством нехтувати!

Артеміда: (швидко повертається і тягне за собою Геракла з Іолаєм) Як же ж добре, що я вас зустріла. Ось, помилуйтесь що ця інтриганка вчинила. А ми ж збирались мирно зустріти європейський новий рік.

Геракл: А що це за новий рік такий?

Іолай: Чим  він від нормального людського відрізняється?

Артеміда: Геракле, Іолаю, ви що, не розумієте? Зараз не у цьому справа, потім дізнаєтесь, а зараз ви повинні змусити  Еріду  негайно  зробити , як було?

Геракл: А як було?

Іолай: Друже, я думаю, вони мали б рухатись.(до Еріди прохально) Вельмишановна, чи не буда ваша ласка змінити гнів на милість? Вибачте своїм колегам образи і поверніть до нормального стану.

Еріда: І не подумаю! Це моя помста за стільки століть неповаги. Тепер я володарка Олімпу, а цей жалюгідний потворний Зевсик назавжди залишиться статуєю!

Геракл:  Іолаю, вона, здається, образила мого тата? Ну це вже занадто.(хапає та закидає на плече Еріду, яка страшенно верещить)

Іолай: Геракле, ти куди її поніс?

Геракл: Як куди? Скину у Тартар – хай там вчиться себе поводити.

Іолай: А як же тато? Так і лишиться статуєю? Хто його розчаклує ?

Артеміда: І всі інші, і свято…

Геракл: Тато? А й справді… (до Еріди) Повернеш тата?

Еріда:( самовпевнено) Не-а!

Геракл: Ну тоді в Тартар! (повертається і рішуче йде)

Еріда: (перелякано верещить) Стій, стій, я згодна,  тільки за однієї умови!

Артеміда: За якої ще умови?

Еріда: (опустившись на підлогу)Що мене запросять на свято. Я, між іншим, теж про європейський Новий рік дещо знаю. Наприклад, що, крім Діда Мороза і Снігуроньки, на святі ще бабуся є – бабуся Яга. Я згодна взяти цю роль на себе. У мене і костюмчик готовий(демонструє маску).

Іолай: Ну це ви вже вирішуйте самі, великі боги. Хоч колись треба вам порозумітись.

Геракл: Але спочатку тата поверни!

Еріда: Вже! (промовляючи заклинання, Еріда повертає богів)

Сцена 9

Артеміда:  Ну нарешті! (радісна показує усім кактус) А я ось таке дерево  знайшла. Подивись, Афіно, таке там на землі прикрашають?

Афіна: Не зовсім таке, точніше, зовсім не таке. (дивиться на годинник) Та часу вже зовсім обмаль – давайте це прикрашати.

Афродіта: Ось тут хай буде сердечко – щоб в наступному році всі були закохані.

Деметра:  Овочі і фрукти, щоб у всіх було вдосталь корисної їжі.

Діоніс: А ось тут нехай будуть виноградні листочки та грона, щоб усім в наступному році було весело.

Еріда:  Може, й мені щось повісити. Але ні, я ж ніби подобрішала.

Геракл: (до Іолая) Друже, як думаєш, стріла, гарна прикраса?

Арей: (розгублено)І  мені що повісити – меч чи щит?

Артеміда: Ні, не треба нам військових прикрас, Арею! Хай мир буде в Новому році. А дерево і так вже гарне.

Еріда: Ну от, ніби все вже є. Годинник, можеш бамкати!

Гермес: Ні, зачекайте, я ледь не забув. Обов’язково має бути ще дещо!

Зевс: Дещо – це що?

Гера: Згадуй скоріше, часу обмаль.

Гермес: Це щось таке біленьке, мілке.

Деметра: Сіль?

Гермес: Ні.

Афродіта: Цукор?

Гермес: Ні.

Афіна: А, згадала! Ти про рекламу, так? Пральний порошок „Тайд” чи „Аріель тест-драйв” – засліплююча білизна без виснажливого тертя, довгого виварювання, без замочування, без води…

Гермес: Ні, це не те! Воно летить із неба, воно холодне і візерунчасте. А коли торкається долоней, то тане, лишаючи маленькі краплини води. Згадав! Це сніг, і його я теж трохи прихопив.(б’є годинник, всі герої  повертаються обличчям до залу і , роблячи крок до глядачів, промовляють свої слова)

Гера: Ну от він і настає – європейський Новий рік.

Зевс: Європейський чи олімпійський – нехай він буде добрим і в Європі, і на Олімпі.

Деметра: Нехай земля буде родючою і багатою.

Артеміда: Ліси – зеленими, річки – чистими.

Гермес: Нехай процвітає торгівля і людський розум.

Еріда: Нехай і люди, і боги будуть терплячими і справедливими.

Єлена: Нехай усі жінки будуть щасливими.

Діоніс: І чоловіки також.

Геракл: А ще сильними, мужніми і…

Іолай: …і винахідливими.

Афіна:  А ще мудрими  і мирними.

Афродіта: Просто нехай усі будуть закохані – в людей, в добро, в життя!(Арей збирається говорити, але Афродіта затуляє йому рота)

А ти, Арею, помовчи. Ти краще відпочинь у цьому році. Нехай на землі і на небі буде (голосно і піднесено усі разом) МИР!!!(Виходять всі дійові особи на сцену під звуки фінальної пісні, яку співають разом)(пісня на мелодію Вєрки Сердюки)

Пісенька про Новий рік Був  невдалим  цілий  день-не зважай ! Не  співай  сумних  пісень-зачекай ! Чи  ти бог  чи  чоловік Треба  вірити  повік В Новий рік, в Новий рік, в Новий рік! Хай  нам  щастя   принесе Новий  рік І  здоров ′ячко  міцне Новий  рік ! Буде радість, буде сміх, Буде сонечко і сніг В Новий рік, в Новий рік, в Новий рік!

Ти бажання загадай В  Новий  рік . Всім кохання побажай В  Новий  рік Нових друзів, нових мрій Миру на землі своїй В Новий рік, в Новий рік, в Новий рік! Новий рік вже сходить на поріг, Новий рік в віконце заглядає. Нам добра і злагоди бажає . Миру всім бажає Новий рік! Новий,  Новий рік !