П'єса для шкільного театру авторського колективу літвітальні «Несучасник»
«ДОЛЯ КУЛІ»
Іронічна комедія на три дії
Дійові особи:
1. Доктор Фауст колись відомий вчений, винайшов рецепт особистого безсмертя, за допомогою кришталевої Кулі Долі намагається викликати дух Єлени Прекрасної.
2. Єлена Прекрасна рішуча, впевнена, але дещо розчарована, щиро бажає розібратись у собі та у ситуації.
3. Верховний бог Зевс засмучений безладом і непорозуміннями і з дружиною і зі світом, змінився, навчився цінувати свою дружину і лад у підвладному йому світі.
4. Гера, дружина Зевса втомилась від постійних сварок з чоловіком, помудрішала, вже не дорікає, а дає слушні поради.
5. Богиня-німфа Немезида (справедлива відплата) намагається утримати справедливий лад, але не зовсім їй це вдається; спокійна, стримана та безкомпромісна.
6. Богиня Тіхе (примхлива доля, випадок) легковажна, безтурботна, користується тим, що є улюбленицею батька Зевса.
7. Робін Гуд славетний розбійник, шляхетний, але неписьменний, рішучий та вольовий, вміє адекватно реагувати на ситуацію, брати на себе відповідальність за інших та все те, що погано лежить.
8.Попелюшка прегарна панночка, колись працьовита та сором¢язлива, а зараз примхлива та капризна.
9.Червона Шапочка добра, мила, дуже щира, але трошки перелякана, і тому, дещо
галаслива та полохлива.
10. Принц розумний, ввічливий та вихований, але не дуже впевнений в собі у порівнянні
Попелюшкою.
11. Альбіна Митрофанівна, вчитель літератури, закохана у предмет, набагато краще орієнтується у минулому, ніж у сучасності..
12. Учениця Леся емоційна, дружня, відкрита новим враженням.
13. Учениця Ніна спокійна, врівноважена, кмітлива.
14.Учень Ромчик енергійний оптиміст.
15. Ваня Згардан журналіст телепрограми «Зірку в студію» ентузіаст, позитивіст, розумник.
Дія І
ПРОЛОГ
Куліси зачинені. Проектується ролик, що зображує, як Тіхе грається з кришталевою Кулею Долі і випадково випускає її з рук. Куля, як виявляється, потрапляє на стіл доктору Фаусту. РОЛИК 1
Автор: Ще з тих безмежно далеких часів, коли Безодня Хаосу почала перетворюватись у гармонійний Космос, усі животворні сили цього світу намагались утримати його у рівновазі. Але, як виявляється, це було не так вже й просто. Особливо, коли Кришталева Куля Невідворотної Долі опинялась в руках легковажного дівчиська. Всемогутній Зевс завжди поблажливо ставився до своєї улюблениці Тіхе. Хіба що блискавками та громовицями не давав гратися, могла б нашкодити собі. А те, як вона людську долю вимірювала, його найменш за все турбувало. Є ж бо ще і Немезида, вона все виправить! Так, батьківська любов іноді буває просто сліпою. Проте, хто саме винен у ситуації, що склалася у нашій історії, думати і судити вам, любі глядачі. Отже, почнемо!
СЦЕНА І
Спочатку Фауст, потім Червона Шапочка, Робін Гуд, Принц, Попелюшка
Кабінет доктора Фауста. По середині стіл, по обидва боки – полиці з книжками. На столі, серед гармидеру з різних фізичних інструментів, виблискує Куля Долі. Фауст, поспішаючи, входить до кабінету. Щось заклопотано бурмоче і шукає серед книжок. Раптом помічає кулю, захоплено скрикує і завмирає.
Доктор Фауст: Ні, цього просто не може бути! Шукати, стільки століть і раптом побачити на своєму столі?! Ні!?(Заплющує і знов розплющує очі – куля не зникає. Обережно бере її в руки) Та-а-ак! Це вона! (схаменувшись) І я нарешті зможу виконати своє найзаповітніше бажання – викликати Єлену і одружитись, нарешті?! (схаменувшись знову) Але ж у мене обмаль часу, за півгодини треба бути на телебаченні, я ж пообіцяв. (вагається) Але ж це мрія усього мого багатовікового життя, у цьому його сенс та значення. Де воно, десь тут було (нетерпляче шукає) необхідне заклинання. Ось! Є! Ех, Мефістофель помагай, починаю!
Хай розійдуться небеса,
Хай час затримає свій плин,
І хай омріяна краса
Для мене з’явиться з глибин.
Я бачу небо давнини …(книга раптом закривається)
Що це, чого раптом? Адже я ще не закінчив…І що це за дивина летить прямісінько у мій кабінет?
(Вилітає Червона Шапочка з кошиком, а з її капелюшка і спіднички стирчать стріли, за нею Робін Гуд)
Червона Шапочка:(Кричить) А-а-а-а!
Робін Гуд: Та не кричи, у мене вже і стріли закінчилися, а я ж тільки хотів познайомитись. (Червона Шапочка обдивилась себе ізнов починає ревіти)
Доктор Фауст: Мефістофель вас бери, ви хто такі?
Робін Гуд: Хто ми такі? Це хто у нас питає? (Підходить до доктора Фауста, розглядає напис на його портреті на стіні) Чуєш, Червоний Каптурику, ти письменна чи ні, тут щось написано?
Червона Шапочка: Ні. (Реве)
Доктор Фауст: Я безсмертний доктор Фауст! Найвідоміший у світі вчений. А ви що за нечемні істоти, де ваші манери? Ви що, з лісу повтікали?
Червона Шапочка: З лісу, з лісу!(обурено, зі сльозами у голосі) Несла собі тихенько пиріжки бабусі, а ось це чудовисько почало кричати, стріляти та мене наздоганяти. Я й пиріжки погубила і перелякалася, а ви ще про якісь манери питаєте?
Робін Гуд: Хто чудовисько, я чудовисько? Я славетний розбійник Робін Гуд. Я людина чемна, тільки голодна. Хіба можна стриматись, коли в моєму лісі так смачно запахло пиріжками. Може, хоч один залишився? (Заглядає в кошик)
Червона Шапочка: А ну не підходь, бо зараз як мазану цим кошиком, то до нових віників пам’ятатимеш. Теж мені чемна людина. Мене налякав, бабусю без пиріжків лишив, шапочку продюравив.(Реве)
Доктор Фауст: Так, все, припиніть негайно. Повертайтесь назад до свого лісу і там з’ясовуйте свої стосунки!
Робін Гуд: Та ми б з усією душею, але ж як? Хто б ти не був, як я розумію, це через тебе ми тут опинились. От і вказуй нам дорогу назад.(роздратовано дивиться у бік Червоної Шапочки) І негайно!
Червона Шапочка: І бабуся без пиріжків, і мати буде сваритись, і у шапочці дюрочка. Додому хочу!(реве)
Доктор Фауст: (собі) От халепа! Стільки чекав. Не міг ще трохи почекати. Тепер і на програму спізнюсь, і дві нові проблеми на голову матиму.(до неочікуваних гостей) Добре, спробую щось зробити. Ставайте сюди. Хай розійдуться небеса,
Хай час затримає свій плин,
І хай омріяна краса
Для мене з’явиться з глибин…
(схаменувшись, зупиняється)
Та це ж я знов намагаюсь викликати Єлену. Ну як тут можна зосередитись?
Робін Гуд: І справді як? Що ж це за галас такий?
(З’являються Принц з Попелюшкою)
Попелюшка: Ні, ні, я це не взую. Краще босоніж ходити по землі, ніж взути не кришталеві черевички.
Принц: Вибач, кришталеві, чомусь, б’ються раніше, ніж потрапляють до палацу. Я вже вп’яте їх замовляю і …(здивовано замовкає) Де ми? Що це за дивне місце?
Попелюшка: Справді, дивне? І темно, і тісно, і селян багато. (Робін Гуд готовий образитись, але зупиняється)
Принц: Добридень добродії, чи не буде ваша ласка повідомити нам, де ми опинились. Я Принц, а це моя наречена Попелюшка.
Попелюшка: Колишня наречена. Якби ви мене кохали по-справжньому, ви не били б мої черевички.
Робін Гуд: (із почуттям власної гідності) Дозвольте і мені відрекомендуватись. Я шляхетний розбійник Робін Гуд! І так само невідомо чому опинився у цьому, як ви кажете, «дивному» місці.
Попелюшка: (більш поблажливо та зацікавлено) О, розбійник, як романтично!
Принц: А ви чим засмучені, чарівно незнайомко, чому сльози у вас на очах та стріла у вашому капелюшку.
Червона Шапочка: А ви справжній Принц? Мене звуть Червона Шапочка. Я йшла собі до бабусі, несла пиріжки і раптом, раптом.. опинилась тут. (Реве, але не голосно, манірно)
Принц: Ну не треба, не треба, я поруч, я вас захищатиму, якщо дозволите.
Доктор Фауст: Та-а-ак. Здається слушна нагода залишити їх сам на сам. Повернусь – розберусь. Якщо ще буде з чим.(Тікає, хапаючи на ходу кулю і книгу)
Робін Гуд: (помітивши втечу) Гей, стій, стій, ти куди, боягузе! От і втік. Святий Дунстан, що ж це коїться?
Попелюшка: Чемний розбійнику, мужній розбійнику, може ви все ж таки поясните мені, що саме тут «коїться»?
Робін Гуд: Як би ж я знав напевно. Наразі, цей потворний старий вчений, що, можливо, давно з’їхав з глузду, намагався якось там викликати собі якусь там Єлену. Щось там переплутав і ось ми тут.
Принц: Де - тут? І що ж нам робити?
Червона Шапочка: (Реве раптом, щиро.)
Робін Гуд: Тільки не рюмсати. Він нас сюди затягнув, він нас звідси і відправить.
Попелюшка: Але ж він втік, де його шукати?
Принц: Ну хто ж це може знати, моя люба?
Робін Гуд: Принаймні, треба хоча б спробувати і вийти з цього склепу. Вперед і тільки вперед, а там розберемось!
Попелюшка: Який же ж ви сміливий і рішучий. Я з вами! Вирушаймо.
Принц: (трохи розгублений увагою Попелюшки до Робіна Гуда, до Червоної Шапочки)Дозвольте запропонувати вам мою руку. Нам нічого не лишається, як наздогнати їх.
Червона Шапочка: (більш впевнена в собі) Так. Вперед!
(Робін Гуд крадькома повертається, уважно озирається в кімнаті. Хапає і ховає срібний підсвічник За кулісами голос Попелюшки)
Попелюшка: Робіне, ви де, куди це ви раптом зникли?
Робін Гуд: Вже біжу. Здається, я тут щось забув.
СЦЕНА ІІ
Перед кулісами Єлена Троянська, Тіхе, потім Немезида
Єлена: (рішуче йде вперед, не зупиняючись на утримуючі жести Тіхе) Я в жодному разі не зупинюсь і не повернусь! І навіть не думай утримувати мене, сестро. Я маю право дізнатись в решті решт, чому не я сама, а хтось інший завжди визначає мою долю. (обурена, навіть не хоче заспокоюватись) І зазнач, цей хтось інший навіть не з числа безсмертних, просто якийсь там божевільний учень Асклепія.(зневажливо вказуючи на портрет Фауста )Це він, до речі? (Тіхе ствердно киває у відповіть)Жах!
Тіхе: (примирливо, намагається заспокоїти) Єлено, я тобі вже казала, що, по-перше, це я винна, бо впустила Кулю, без неї він нічого не зумів би, по-друге, він не такий вже божевільний, дуже тебе кохає та має приватне безсмертя, між іншим, не великими богами дароване, а здобуте тяжкою працею, розумовою та фізичною, а по-третє…
Єлена: А по-третє, люба Тіхе, я вже просто не знаю, як мені себе правильно називати: Єлена Спартанська, Єлена Троянська, чи може, як його там цього вченого…А, окрім того, зваж: викликав і втік, його ж тут нема? І так завжди!
Тіхе: Ну навіщо ти так? Давай ти заспокоїшся і повернешся. А я швиденько знайду кулю і ввечері до Аполлона на Парнас завітаємо. Нектар там сьогодні має бути особливий – з перших весняних квітів.
Єлена: (спокійно, сумно) Знаєш, сестро, іноді у мене з’являється нездоланне бажання залишити всіх і все, і прожити у цілковитому спокої і самотності значну частину свого безсмертя.
Немезида: Єлено, що я чую. І чому тільки значну частину, чому не все? А! Бо, можливо, ще пам’ятаєш, що чекає на порушників Невідворотної Долі?
Тіхе: Годі лякати, Немезидо. Як же ж мені набридло твоє вічне товариство.
Немезида: А ти не роби, чого не слід робити, я й зникну. Та поки що завжди треба за тобою підправляти. Як от зараз. Так що негайно разом з Єленою повертайтесь на Острови блаженних, а я буду тут сама наводити лад.
Єлена: А ще комусь вистачало розуму пліткувати, що ти, можливо, моя мати! Ніч-чого так собі материнська любов. Проте, неважливо. Слухайте обидві розумниці: якщо я зараз не використаю шанс розібратись, чому це все відбувається саме зі мною, другого може не бути аж до кінця Вічності. І навіть не думайте мене зупинити! Татка вам на поміч! (рішуче виходить, її не встигають затримати, потім перезираючись, май же разом)
Немезида: За нею!
Тіхе: За нею! (майже разом) Куліси зачиняються. Кінець І дії.
Дія ІІ
СЦЕНА І
Табличка «Гімназія № 1»Учениця Леся стоїть і розмовляє по телефону. До неї наближаються Робін Гуд, Попелюшка, Принц та Червона Шапочка
Леся: Так, Ромчику, я вже біжу. А в якій аудиторії в нас культура? А чого це? Будемо кіно дивитись? А-а-а.(помічає героїв, дещо збентежених і здивованих) Ой, Ромчику, а я вже таке кіно бачу! Якась «субкультура» до школи наближається. У нас що, сьогодні якась вистава в школі? Я теж ніби не чула. Ой, Ромчику, бувай, бо тепер вони мене оточили і дуже пильно розглядають. Та нє, яка там небезпека. На перший погляд вони ніби мирні. Ну всьо, всьо.
Червона Шапочка: А це вже хто як. Ось це здоровило зовсім не мирне. Подивіться, що наробив. (показує дірку на спідниці)
Робін Гуд: Послухай-но, мавка лісова, тебе хтось питає чи шо? Може твоя мама і пече смачні пиріжки, та це не значить, що я тобі будь-яку образу подарую. (замахується на неї, а Принц сміливо захищає її собою)
Принц: Припиніть, будь ласка, сварку, бо ми вже геть незнайому дівчину перелякали. І так голова обертом йде від усієї цієї дивини навколо, тай більш важливе завдання в нас є – Фауста знайти.
Попелюшка: Так, і справді, а ми ще не на крок до нього не наблизились.(до розгубленої і здивованої Лесі.) Вибачте, дівчино, а чи не знаєте ви, де ми можемо знайти доктора Фауста?
Леся: Ко-ого?
Робін Гуд: А таку собі стару потвору у чорній мантії, парику та окулярах.
Принц: Ви знов за своє? (до Лесі) Дозвольте відрекомендуватись. Я принц, це мої супутники – Робін Гуд, Попелюшка та Червона Шапочка. Волею долі та однієї недоброї людини ми опинились тут,
у вашому часі та просторі. Тепер ми шукаємо цю підлу людину, щоб вона відправила нас додому.
Леся: Що за прикол? Прихована камера? (озирається) Що, справжній таки Робін Гуд і справжнісінька Попелюшка?
Червона Шапочка: І Червона Шапочка справжня, і найсправніший Принц, таких ще пошукати треба у інших королівствах і навряд чи можна знайти. (Попелюшка реагує з подивом на ці слова)
Робін Гуд: Ти ба, як промовляє? (до Лесі, вказуючи на телефон) А це в тебе що за штука, дай гляну? (Леся дає, він глянув, ховає в кишеню і продовжує питати в Лесі. Попелюшка це помітила, але
змовчала) А що таке приколена камера? А ти хто така, що тут робиш, куди йдеш?
Леся: Взагалі-то не приколена, а прихована. А я тут вчусь, у цій школі. А знаєте, що? Пішли зі мною до класу. Ми там про вашого Фауста у нашої вчительки запитаємо. Вона про багатьох ненормальних ,
тобто дуже видатних людей знає. Тільки швидше йдемо. А то дзвоник скоро.(всі йдуть за нею)
Червона Шапочка: А який дзвоник, як до церкви, так? (на неї всі шикають та підганяють слідом за Лесею)
СЦЕНА ІІ
Інтер’єр класної кімнати: три парти, вчительський стіл, телевізор. За столом Ніна щось пише, а Ромчик ззаду у неї списує. Влітає Леся.
Леся: Ой, народ, шо я вам зараз покажу! Зараз вони увійдуть!
Ніна: Та заспокойся ти. Хто вони?
Леся: Хто – хто. Як би ж я знала?! Кажуть, що вони справжні, та це ж дурдом.
Ромчик: Лесюня, а ти сьогодні чим вранці поснідала, не грибами часом?
Леся: Ой, які ж ми розумні, сам дивись! (роздивляючись навколо, входять герої)
Робін Гуд: (дуже впевнено)Вітаю! Я Робін Гуд! Шляхетний розбійник, справедливий захисник всіх скривджених і знедолених!
Принц: А я Принц, просто Принц…(входить вчителька)
Альвіна Митрофанівна: А я Альвіна Митрофанівна! І що це за бал-маскарад?
Ніна: (знайшлась) А це нові учні. Будуть тепер в нашому класі вчитись.
Альвіна Митрофанівна: І звідки ж, шановні, ви до нас завітали? (Червона Шапочка збирається говорити, та Робін Гуд затуляє їй рота)
Ромчик: А..а вони до нас з іншої школи перейшли. Навіть з іншого міста, з-за кордону, навіть.
Альвіна Митрофанівна: І це тому ви так дивно вдягнені?
Ніна: (підігрує) Так, так, у них там така шкільна форма.
Альвіна Митрофанівна: Ну а самі вони чому не відповідають, що й мови нашої не знають?(лунає дзвоник, Червона Шапочка лякається, але Принц її заспокоює) Ну добре, все з’ясуємо після уроку. Сьогодні ми розглянемо наступне питання, запишіть у зошиті, «Три типи пізнання світу: міфологічний, науковий та творчий». Але перш, ніж обговорювати проблему, подивимось один епізод з навчально-розвивального фільму. (намагається увімкнути телевізор. Натрапляє на програму «Зірку в студію», у якій герої поруч з ведучою бачать та пізнають доктора Фауста)
Червона Шапочка: Ой, це ж він! Він! Ой, а що це з ним ся стало, чого ж це його так скоротило та зменшило? (всі здивовані)
Альвіна Митрофанівна: Що, що ви говорите?
Леся: (розуміє, хоче допомогти) Альвіно Митрофанівно, залишіть, будь ласка, цю програму, хоч не на довго. Нам дуже-дуже цікаво.
Альвіна Митрофанівна: Правда? (задоволена)Я і сама полюбляю її дивитись, дізнаватись про неординарних людей більше.(всі уважно слухають програму) РОЛИК 2.
Ваня Згардан: Шановний докторе! Ви нещодавно переїхали до нашого міста, а вже встигли стати дуже відомою людиною, справжньою зіркою.
Фауст: Так, так, я дуже відома людина, в усьому світі відома.
У філософію я вник, до краю всіх наук дійшов.
Уже я й лікар, і правник, і, на нещастя, богослов…
Ваня Згардан: Все це беззаперечно. Нашим глядачам відомі ваші таланти. Проте, є одне питання, яке мені дуже хотілося б з’ясувати.
Фауст: Будь ласка. У мене є відповіді на всі питання!
Ваня Згардан: Докторе, деякі невігласи пліткують, що ви, нібито, винайшли рецепт особистого безсмертя і користуєтесь ним вже понад 500 років. Чи не могли б ви переконливо спростувати це безглуздя?
Фауст: Безглуздя? Спростувати? Ще чого? Навпаки! Я можу довести, що здатен творити ще більші дива. Як раз сьогодні я винайшов, тобто знайшов засіб зробити взагалі щось надзвичайно дивовижне!!!
Ваня Згардан: А як що до деталей та доказів?
Фауст: Бажаєте доказів? Без проблем! Ви могли б, скажімо за годину, зібрати у цій студії побільше свідків: журналістів, глядачів, усіх, хто хоче побачити справжнє диво?
Ваня Згардан: Так, адже це і є мета нашої програми.
Фауст: Чудово! Отож, тут, за годину усе місто, ні - уся планета стане свідком всемогутності доктора Фауста!!!(йде з погордою)
Ваня Згардан: Мені лишається тільки додати., що з вами був я, Ваня Згардан, та програма «Зірку в студію», де незабаром має здійснитись справжнє диво! До зустрічі за годину у нашій студії на Підгірській, 10! (вчителька вимикає телевізор)
Ніна: Альвіно Митрофанівно, це ж просто навпроти нашої школи, давайте туди всі разом завітаємо.
Ромчик: Я так давно справжнього дива не бачив. (усі – давайте, давайте, пішли…)
Альвіна Митрофанівна: Так, шановні, вам мало, що ми урок не за темою проводимо, то ще потрібно взагалі навчальний процес у школі зірвати?
Леся: (до героїв) Я може багато чого й не розумію, але здається мені, що для вас це гарна нагода вирішити своє питання.
Попелюшка: Так, так, може й єдина.
Червона Шапочка: То чого ж ми сидимо?
Альвіна Митрофанівна: Що там за розмови, припиніть негайно, продовжуємо урок!
Леся: Альвіно Митрофанівно, а нашим учням треба вийти!
Альвіна Митрофанівна: Як, усім зразу?
Принц: Вибачте, будь ласка, ми, здається не туди потрапили, куди було потрібно. Ми, підемо, з Вашої ласки. (усі встають, прощаються, ідуть до виходу. Робін Гуд прихоплює пульт від телевізора)
Альвіна Митрофанівна: Та що ж це таке?! Усюди безлад! Ніякого порядку! Суцільний хаос! І де, до речі, наш пульт від телевізора? (учні ніяково перезираються, куліса зачиняються)
СЦЕНА ІІІ
(перед кулісою)
Немезида: Ну що, Єлено, ти переконалась, що варто було мене послухатись. Ми тільки ще більше заблукаємо тут, і нічого нового ти для себе не зрозумієш.
Єлена: Ну чому ж ні? Дивний цей світ, звичайно! Але стільки захоплених поглядів, я вже давно навколо себе не помічала.
Тіхе: А я от хочу повернутись додому. Я у татка, вибачення попрошу, він мене любить - він вибачить. А Кулю сам потім відшукає…(з’являється Зевс – проекція на зачинену кулісу) РОЛИК 3.
Зевс: Що значить – сам відшукає? Немезидо, я для чого доручив тобі слідувати за Тіхе? Щоб самому вирішувати якісь дріб’язкові земні непорозуміння?
Немезида: Зевсе, вони не такі вже й дріб’язкові. Втрачена Куля Невідворотної Долі – це не іграшка. І хіба не ти сам дав її своїй невихованій дочці?
Зевс: Я не потребую зайвих нагадувань і докорів також. Не можете впоратись без мене, так і кажіть.
Тіхе: Не можемо, таточку, не можемо! Спустись, будь ласка, забери мене звідси. Я на Олімп хочу, чи на Парнас…будь-куди, але не тут…
Зевс: Добре, йду. Доню, тільки тільки не плач. (ролик вимикається)
Єлена: Ну от! А в мені тільки-но смак до життя почав прокидатись. І назад я ще зовсім не хочу.
Зевс: (спускається на сцену) А ти думаєш, Єлено, що я й справді абсолютно всемогутній? Поки ми Кулю не знайдемо, ніхто з нас назад не повернеться.
Єлена: Але ж ти принаймні знаєш, де вона зараз може бути?
Зевс: Приблизно знаю, але цього, нажаль, замало. Пішли, пішли (до всіх) на місці будемо розбиратись.
Тіхе: (доганяє) На якому місці, з ким розбиратись? (йдуть за кулісу)
Кінець ІІ дії ПОВНИЙ ТЕКСТ П'ЄСИ - ТУТ
