Меню сайту
Календар
Архів записів
|
П'єса для шкільного театру авторського колективу літвітальні «Несучасник» „1001 день, або нова казка Шахразади.” Помірно смішна комедія без прологу та епілогу
Дійові особи: Ханума-джан – директор медресе для дівчаток № 1, поміркована, справедлива,часом нарікає на долю; Інспектор-джан – керівник усіх навчальних закладів міста, рішуча, впевнена у собі та у своїх рішеннях; Бісектриса-джан- вчителька математики, запальна, енергійна, емоційна; Терендик-джан - вчителька історії, знає їх безліч і намагається застосувати до будь-якої ситуації; Буква-джан - вчителька літератури, спокійна, врівноважена, трохи замріяна; Бараболь-джан - вчителька кулінарії, закохана у свій предмет і вважає його дуже важливим; Фуете–джан - вчителька танців, лірична, пластична, добра; Секретар-джан - секретар Хануми-джан, дуже швидка, енергійна; Тато-джан - батько хлопчика, який самовільно залишив своє медресе, енергійний, наполегливий, рішучій; Юля-джан - Ніна-джан - - учениці середнього класу медресе для дівчаток №1; Катя-джан - Іра-джан - Вася-джан - - хлопчики, які мріяли навчатися у медресе для дівчаток; Вова-джан – Бодя-джан - Андрік-джан - хлопчик, який самовільно покинув свою школу і декілька днів успішно навчався в школі для дівчаток; здібний, артистичний; Учениці інших класів медресе (у фінальній сцені)
Дія І Картина перша Учительська медресе для дівчаток №1. На килимках сидять вчительки, перевіряючи зошити , готуючись до уроків тощо...
Бісектриса-джан: О Аллах! Сумна моя доля! Десяту роботу перевіряю і все невірно. Не вміють дівчатка математичні задачі розв’язувати! Бараболь-джан: Це тому, люба Бісектрисo-джан, що завдання ти даєш найскладніші! З ними і хлопчики не впорались би! Бісектрис- джан: О, ні! Хлопчики до математики більш здібні, ніж дівчатка. Хотіла б я працювати в школі для хлопчиків, але жінок туди , на жаль, не беруть.
Терендик-джан: А ось історія свідчить, що і серед дівчаток, і серед хлопчиків є обдаровані особистості! Фуете-джан: Можливо, і так, шановна Терендико-джан, але, погодьтесь, з дівчатками працювати набагато легше. Вони такі пластичні, такі слухняні! Бараболь-джан: Я, наприклад, цілком з тобою згодна, люба Фуете – джан. Скажеш дівчинці: «Посоли», - вона посолить, а хлопчик ще й перцю додасть. І не тільки в страву! Буква-джан: Не хотілось би створювати привід для диспуту, але мушу зауважити: і мені не зовсім легко і цікаво з дівчатками працювати. Вони старанні здебільшого, це так, але крім жіночого Корану і романтичних історій про кохання більше нічого не читають. Про глибокі філософські твори і чути не хочуть! Фуете-джан: А навіщо дівчаткам філософія, шановна Букво-джан? Гарно танцювати та смачно готувати – от і все , що повинна вміти справжня жінка! Бісектриса-джан: Люба колего, зглянься! ХХІ століття на дворі, в деяких країнах жінки у космос літають, а у нас справжнє середньовіччя! Терендик -джан: А от історія свідчить, що в середньовіччі жінку поважали, пісні їй присвячували! Буква-джан: А наші дівчатка, крім імені, нічим не відрізняються. Обличчя закриті, паранджа у всіх однакова і навіть думки, на мій погляд, у них від таких обставин однаковими стають! Бісектриса-джан: От і я кажу : дискримінація і несправедливість - ці окремі школи для хлопчиків і дівчаток. Потрібні негайні кардинальні зміни!
Картина друга Вбігає захекана і перелякана Секретар-джан Секретар-джан: Ой, харам, харам! Сюди до вас якийсь чоловік йде, злий,роздратований, свого сина шукає! Вчительки всі разом: Що? Який? Кого? Тут тільки дівчатка?!? Секретар-джан: Нічого я не знаю. Побіжу покличу Хануму-джан, нехай вона все з’ясовує! (Розминувшись дорогою з Секретар-джан, в учительську влітає роздратований чоловік. Всі вчительки затуляють обличчя). Тато-джан: Я, звичайно, вибачаюсь за моє стрімке вторгнення, але ви маєте зрозуміти моє занепокоєння! Зникла дитина! Ханума-джан: (тільки увійшла) Яка дитина? Ви наклепи якісь вигадуєте на нашу бідну голову! Ми - пристойне медресе, ми не викрадаємо дітей! Тато-джан: Мені сьогодні зателефонували з його школи для хлопчиків і повідомили, що вже третій день мого сина немає на заняттях! А всі його друзі говорять, що він пішов навчатися у медресе для дівчаток, бо там цікавіше. І у мене немає підстав не повірити цій інформації. Вчительки всі майже разом: Бісектриса-джан: Не може цього бути! Буква-джан: Тут тільки дівчатка! Терендик-джан: Історія не знає таких прикладів! Бараболь-джан: Ой, як цікаво! Фуете-джан: Як це ми нічого не помітили!? Ханума-джан: Тихо, заспокойтесь усі! Розкажіть докладно, що саме трапилось з вашим сином. Тато-джан: Я й кажу – негайно поверніть мені мою дитину! Він має навчатися їздити на верблюді, заробляти і рахувати гроші, а ви його тут цього навчити не зможете! Бісектриса-джан: Чому ж не зможемо!? У нас з математикою тут усе гаразд. Буква-джан: Правда, з верблюдами не зовсім... Фуете-джан: Та ми можемо його навчити гарно танцювати. Це зараз надзвичайно популярно! Бараболь-джан: І смачно готувати. Дуже корисне вміння. Терендик-джан: А от історія свідчить... Тато -джан: Не треба мені ваших історій і танців! Я негайно йду до Інспектор-джан і, якщо через годину не побачу сина, напишу на ваше медресе велетенську скаргу! (Рішуче залишає сцену) Ханума-джан: О Аллах! Сумна моя доля! Що ж це таке відбувається? Невже ніхто з вас не помітив, що серед дівчаток хлопчик ховається? Вчительки: (Майже разом) Та ні, ні, не помітили. Ханума-джан: А треба б було. Ось що тепер робити, що придумати, щоб викрити цю неслухняну дитину? Терендик-джан: Не переймайтесь так, Ханумо-джан. Ми негайно щось придумаємо. Історія свідчить, що безвихідних ситуацій не буває! Бісектриса-джан: І я, здається, вже дещо придумала. Наразі, на уроці математики я дам таке складне завдання на швидкість, що тільки хлопчик зможе його виконати першим. Фуете-джан: А я на другому уроці танців так ускладню завдання, що тільки пластичні дівчатка зможуть його виконати. І хлопчика я обов’язково помічу. Бараболь-джан: А якщо мої колеги не впораються, я на третьому уроці накажу приготувати роги газелі. Не кожній дівчинці таке завдання до снаги, а хлопчикам і братися марно за цю страву. Буква-джан: Щось подібне, я пригадую, було і в літературі ще за часів великого Гомера. Якщо ваші спроби, любі колеги, будуть марними, я обов’язково впораюсь з цим завданням. Ханума-джан: Ну що ж, йдіть до класу, і нехай Аллах нам допоможе! Але дивіться: будьте уважними та обережними.
Дія ІІ Картина перша (Дівчатка сидять на килимках і перешіптуються між собою в очікуванні вчительки. Входить Бісектриса-джан). Бісектриса-джан: Салам-алейкум, любі дівчатка та хлопчики! (Діти здивовані, а вчителька швидко виправляється). Ой, вибачте, обмовилась, дівчатка. Учениці: (разом) Алейкум-ассалам! Бісектриса-джан: Сьогодні в нас буде дуже цікаве і складне завдання. Найвищий бал отримає той, хто виконає його найпершим. (Роздає листочки, уважно приглядається до кожної дівчинки). Починайте. (Усі наполегливо працюють, хлопчик підказує, через декілька хвилин дівчинка піднімає руку). Бісектриса-джан: Невже виконала? Так, і все вірно. А нагадай мені своє ім’я, люба. Юля-джан: Юля-джан. Бісектриса-джан: Щось я не пам’ятаю твого обличчя, відкрий його, будь ласка! (Дівчинка відкриває обличчя, вчителька засмучено говорить убік). Хибною виявилась моя теорія. Виявляється, і дівчатка мають неабиякі математичні здібності.(До дітей). Вибач, люба. Готуйтесь до наступного уроку.(Вбік). Можливо, Фуете-джан більше поталанить. (Виходить Бісектриса-джан та входить Фуете-джан, обмінюються мовчазними, але дуже виразними жестами). Фуете-джан: (Суворо). Салам-алейкум. Всі готові до уроку? Завдання у нас сьогодні будуть дуже складними! Учениці: (Разом). Алейкум-ассалам! Ніна-джан: Знов складними? Катя-джан : Чому складними? Іра-джан: Що за день сьогодні такий? Фуете-джан: Все, припинили розмови! Ми починаємо, уважно слухайте музику. (Всі танцюють спочатку гарно та злагоджено, потім одна дівчинка починає кульгати. Вчителька зупиняє урок та відкликає її у бік). Фуете-джан: Що трапилось, моя люба? І чи не буде твоя ласка нагадати мені твоє ім’я та обличчя? Іра-джан: Іра-джан. Вибачте, вчителько, мені мою незграбність. Я, здається, ногу травмувала. Фуете-джан: Та нічого. (Убік). І у мене нічого не вийшло. От уже й спритний цей неслух. (До дівчат). А тепер йдіть до кулінарного класу – там все має вирішитись. (Дівчата виходять,перемовляючись дорогою: «Що має вирішитись?» «Якісь вчителі сьогодні дивні?» До кімнати входять інші вчительки та Ханума-джан). Ханума-джан: Ну, що? Ви хоч щось з’ясували? Бісектриса-джан: Ні, на жаль, мій план не спрацював. Першою з завданням впоралась дівчинка. Фуете-джан: І мені не вдалося нічого дізнатись. Всі танцювали чудово, одна тільки дівчинка не впоралась з завданням, але через те, що в неї була травмована нога. Терендик-джан: Ось бачите! Я ж казала, що історія свідчить про рівні здібності хлопчиків і дівчаток. Ханума-джан: (У відчаї). А нам що робити? Одна надія на Бараболь-джан. А ось і вона. Ну, що ж, приступимо до дегустації. (Дівчатка по черзі проходять повз вчителів, ті куштують страву, оцінюючи її відповідним виразом обличчя. Остання дуже не подобається всім). Бараболь-джан: Залишися, будь ласка, люба. Покажи-но нам своє обличчя. Воно, напевно, має почервоніти від сорому, адже страва зовсім зіпсована. Катя-джан: Пробачте, шановні. Мені так соромно. Це через те, що я просто замріялась та сіль з цукром переплутала. Ханума-джан: (Засмучено). Та нічого, йди до класу. Ну, що тепер, є ще якісь ідеї? Секретар -джан: (Стрімко вбігає, майже на бігу говорить). Ой, харам, харам! Там три хлопчики прийшли, хочуть з вами говорити, Ханумо-джан! Що сьогодні за день такий! Ніби небо збирається впасти на землю. Ой, спаси, Аллах! (Так само швидко вибігає). Картина друга (На сцені з'являються три хлопчика. Один з перев¢язаною рукою, другий з синцем,третій кульгає). Хлопчики: (Разом). Салам-алейкум, шановні! Вася-джан: Нехай Аллах подовжить ваші роки! Вова-джан: Нехай Аллах дарує вам міцне здоров¢я! Бодя-джан: Нехай Аллах допомагає вам у всіх ваших справах і надсилає до вас найкращих учнів! Ханума-джан: Солодко промовляють ваші уста. Але що привело вас, шановні, сюди, до медресе для дівчаток? Ви, напевно, шукаєте свого друга, не чи не так? Бодя-джан: Ні, не зовсім. Ми й так знаємо, що він тут! Ханума-джан: Ах, безсоромні, а чого ж ви тоді бажаєте? Вася-джан: А бажаємо ми також записатися до вашої школи! Вова-джан: Нам набридли уроки їзди на верблюдах. Ось подивіться на цю руку – це я хотів залізти на верблюда. Верблюд цього, напевно, не хотів. Як дременув раптом з місця, а мені залишив тільки шматок шерсті та поламану руку. Вася-джан: Дорогою, високо закидаючи ноги, цей верблюд пробіг повз мене. І ось подивіться! (Показує вибитий зуб). Бодя-джан: Але і це був ще не кінець шляху цієї тварини. Потім він з усієї сили наступив мені на ногу – кульгаю другий тиждень! Вася-джан: Та наші травмовані зуби, руки та ноги – це півбіди. Знали б ви, чим нам голови забивають. Жодного цікавого предмета. Найголовніше - вміти рахувати золото. А у вас тут, кажуть, кулінарію викладають! (Посміхається). Вова-джан: Ось і зараз у вас тут так смачно пахне! Бісектриса-джан: Пахне у нас смачно, це так, але ж і рахувати наші дівчатка також навчаються. Терендик-джан : І писати, і читати, і історію знати. Якщо ви шукаєте тут легкої долі, то запевняємо вас – тут ви її не знайдете. Фуете-джан: А, може, ви хочете потрапити до Ріо-де-Жанейро, як пан Зеленський. У вашій школі ви танцювати ніколи не навчитесь, от і намагаєтесь до нас потрапити з корисливими намірами? Бодя-джан: Та ні, що ви? Зовсім ми не корисливі і про Ріо не мріємо, хіба що зовсім трошки. Ханума-джан: Ні? Тоді йдіть собі з миром до вашої школи та нехай Аллах просвітлить ваш розум. Бодя-джан: Зачекайте, не виганяйте нас так швидко. Є ще одна річ, якої ми ніколи не навчимось в нашій школі для хлопчиків. Вася-джан: І повірте, це дуже-дуже важлива річ! Бараболь-джан: Як цікаво! Що ж це за річ така, якої можна навчитись тільки у нашій школі для дівчаток? Кулінарія, напевно? Вова-джан: Ні, це не кулінарія. Це... Вася-джан: Це...(Разом). Це - дружба! Бодя-джан: Дружба між хлопцями та дівчатами. Ми ж зовсім не вміємо з ними спілкуватись. Вася-Джан: У нас особисто сестричок немає. А друзі розповідають про дівчаток різні речі. Вова-джан: То вони гарні, то потворні, то розумні, а то не дуже. Вася-джан: То слухняні, то капризні. Бодя-джан: От ми і хочемо дізнатись, які вони насправді. Може, з них вийдуть непогані друзі. Ханума-джан: Ну, що ж, відверті мої, тепер мені більше зрозуміла ваша мета. Але здійснити її не в моїй владі. Вова-джан: А хто ж може?. Вася-джан: Хто нам допоможе? Бодя-джан: До Аллаха з молитвами звертатись і тільки? Ханума-джан: Ну чому ж тільки до Аллаха? Йдіть до Інспектор-джан. Можливо, вона вам і зможе допомогти. Бодя-джан: Добре, зараз же йдемо! Вася-джан: До зустрічі! Вова-джан: Ми обов’язково повернемось!
Картина третя
Ханума-джан: Ну, от ще нова проблема на мою бідну голову, а ми ще з попередньою не розібрались. Бісектриса-джан: Година спливає, і скоро повернеться Тато-джан по свого сина. Фуете-джан: А вcі наші спроби, на жаль, виявились марними. Буква-джан: Не впадайте у відчай. Аллах не любить сумних і зневірених. Я переконана, що моя ідея спрацює. Тим більше, що вона не зовсім моя, а хитромудрого Одіссея. Терендик-джан: Поділись з нами, люба колего, що за ідея? Буква-джан: Ні, ні! Нічого не буду розповідати наперед. (Лунає дзвоник). Ось і дзвоник. Піду до класу і все остаточно з’ясую. (Виходить). (За бажанням режисера – можна провести спілкування з глядачами з приводу з’ясування можливих варіантів викриття хлопчика).
Дія ІІІ Картина перша (Класна кімната, учениці в очікуванні вчителя щось жваво обговорюють. Входить вчителька). Буква-джан: Як весело сьогодні у вас. Сталось щось особливе? (Учениці заперечують). А ось урок додаткового читання у нас сьогодні буде особливим. Ми будемо знайомитись з мовою публіцистики, тобто сучасних часописів. Кожна з вас обере собі улюблений журнал, опрацює його зміст, а потім поділиться враженнями. Отож почнемо. Кому «Наталі»? Юля-джан: Дайте мені, будь ласка. Буква-джан: «Ліза»? Ніна-джан: Можна, я візьму? Буква-джан: «Поліна»? Катя-джан: Передайте мені, мені! Буква- джан: «Автобазар»... Ой, цей журнал, напевно, зайвий. Навряд чи хтось з вас спроможний ним зацікавитись. Андрік-джан: Чому ж? (Захоплено). «Автобазар» - дуже цікавий журнал. Дозвольте мені з ним попрацювати! Буква-джан: Звичайно, звичайно, але за однієї умови. Чи не могла б ти зняти паранджу? Хочеться зазирнути в очі дівчинці, яка цікавиться машинами. Андрік-джан: (Знімає паранджу). Я так і знав. Рано чи пізно це мало статися. На такій дрібниці попався! Хоч Аллах свідок, я дуже старався виконувати усі вимоги вашої школи. Іра-джан: А давайте не будемо його викривати. Він був гарним другом. Допомагав нам математику робити. Катя- джан: А на уроках кулінарії ми йому допомагали, і він з вдячністю приймав нашу допомогу. Юля-джан: І танцювати він вже майже навчився. Не Зеленський, звичайно, але набагато краще Козловського. Талановита дитина! Ніна-джан: А як він історію знає – ми відпочиваємо. Буква-джан: Все, досить, припиніть. Чого це ви маєте відпочивати, а він – працювати? Андрік-джан: Та ні, мені не важко, а навіть дуже цікаво. Дозвольте залишитись! Буква-джан: Не можу я тобі цього дозволити. По-перше, школа тільки для дівчаток. А, по-друге, твій Тато-джан зараз по тебе прийде. Ото ж, збирайся. (Раптом лунає дзвоник і оголошення: «Всім ученицям та викладачам медресе №1 для дівчаток зібратися на загальношкільні збори для оголошення важливого рішення»). Буква-джан: Ну, що ж, йдемо. Там усе і з’ясуємо.
Картина друга (На авансцені зібралися учениці та викладачі, перешіптуються, питають один в одного про причину зборів. Влітає Секретар-джан). Секретар-джан: Все, увага, вони вже йдуть: Тато-джан, Ханума-джан, Інспектор-джан та ці нестерпні хлопчиська. Інспектор-джан: Салам-алейкум, шановні учениці та вчителі медресе №1 для дівчаток. Багато років ви були найкращою школою для дівчаток у нашому Місті. Але краще – ворог доброго, і час диктує свої вимоги. Отож, врахувавши всі новації та наполегливі звертання батьків і дітей, ми вже давно готувались до прийняття важливого рішення. А сьогоднішній, 1001 день навчання поставив крапку у цьому питанні. Так ось, з наступного навчального тижня ваше медресе для дівчаток реорганізується у школу для дівчаток і хлопчиків!!! (Захопленні крики, загальна радість, крім деяких вчителів). Ханума-джан: О Аллах, сумна моя доля... Тато-джан: Не сумуйте так. Я, особисто, дуже радий – мені більше не потрібно буде шукати свого сина. Андрік-джан: А мені не потрібно буде маскуватись, перевдягатись... (Знімає паранджу). Бісектриса-джан: У мене тепер з’явиться більше здібних учнів. Буква-джан: А мені буде з ким поговорити на філософські теми. Фуете-джан: А я й не знаю – радіти мені чи засмучуватись. Хлопчики не дуже здібні до танців. Але як згадаю, як танцює Чапкіс... Бараболь-джан: Зате до їжі хлопчики дуже здібні. І набагато більше до поїдання, ніж до приготування. Так що роботи мені додасться багато. Терендик-джан : А на мою думку, наша історія отримала щасливий фінал, щасливий, як у казці – новій казці Шахразади. Інспектор-джан: Чому фінал? Хіба варто говорити про фінал, коли попереду на Вас чекає так багато нового і цікавого у вашій новій школі? Це і нові предмети, і нові знання, а найголовніше – багато нових друзів! Адже цього ви прагнули найбільше? Діти всі разом: Так! (Лунає пісня про дружбу):
Ця казка про дружбу - Найкращу земну коштовність. ЇЇ ми шукали, її ми і знайшли. Ця казка про друзів. Це майже правдива повість, ЇЇ ми хотіли б і вам розповісти. На верблюдах їздити, рахувати золото – Все, чого навчали нас у наших медресе. Ось рука поламана і душа засмучена. Що таке навчаннячко далі принесе? Повтор І стовпчика. Ми шукали рішення, ми ламали голови, Ми хотіли вчитися, та не знали, де? А тепер ми знаємо, всі ми переконані - До найкращих успіхів дружба приведе! Повтор І стовпчика. |
Гімназійні новини
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||