П'єса для шкільного театру авторського колективу літвітальні «Несучасник»

„1001 день, або нова казка Шахразади.”

                                                    Помірно смішна комедія без прологу та епілогу

 

 

Дійові особи:

Ханума-джан –      директор медресе для дівчаток № 1, поміркована,  

                                 справедлива,часом нарікає на долю;

Інспектор-джан – керівник усіх навчальних закладів міста, рішуча,

                                  впевнена у собі та у своїх рішеннях;

Бісектриса-джан- вчителька математики, запальна, енергійна, емоційна;

Терендик-джан   - вчителька історії, знає їх безліч і намагається застосувати

                                  до будь-якої ситуації;

Буква-джан     -     вчителька літератури, спокійна, врівноважена, трохи

                                  замріяна;

Бараболь-джан -    вчителька кулінарії, закохана у свій предмет і вважає

                                  його дуже важливим;

Фуете–джан -       вчителька танців, лірична, пластична, добра;

Секретар-джан  -   секретар Хануми-джан, дуже швидка, енергійна;

Тато-джан          -    батько хлопчика, який самовільно залишив  своє медресе,

                                  енергійний, наполегливий, рішучій;

Юля-джан    -

Ніна-джан   -           - учениці середнього класу медресе для дівчаток №1;

Катя-джан  -

Іра-джан   -

Вася-джан  -           - хлопчики, які мріяли навчатися у медресе для дівчаток;

Вова-джан –

Бодя-джан -

Андрік-джан -      хлопчик, який самовільно покинув свою школу і декілька днів

успішно навчався в школі для дівчаток; здібний, артистичний;

Учениці інших класів медресе (у фінальній сцені)

 

Дія І

Картина перша

Учительська медресе для дівчаток №1. На килимках сидять вчительки, перевіряючи зошити , готуючись до уроків тощо...

 

Бісектриса-джан:  О Аллах! Сумна моя доля! Десяту роботу перевіряю і все невірно.

Не вміють дівчатка математичні задачі розв’язувати!

Бараболь-джан: Це тому, люба Бісектрисo-джан, що завдання ти даєш найскладніші! З ними і хлопчики не впорались би!

Бісектрис- джан:  О, ні! Хлопчики до математики більш здібні, ніж дівчатка. Хотіла б я працювати в школі для хлопчиків, але жінок туди , на жаль, не беруть.

 

Терендик-джан:   А ось історія свідчить, що і серед дівчаток, і серед хлопчиків є обдаровані особистості!

Фуете-джан:  Можливо, і так, шановна Терендико-джан, але, погодьтесь, з дівчатками працювати набагато легше. Вони такі пластичні, такі слухняні!

Бараболь-джан:     Я, наприклад, цілком з тобою згодна, люба Фуете – джан. Скажеш дівчинці: «Посоли», - вона посолить, а хлопчик ще й перцю додасть. І не тільки в страву!

Буква-джан:  Не хотілось би створювати привід для диспуту, але мушу  зауважити: і мені не зовсім легко і цікаво з дівчатками  працювати. Вони старанні здебільшого, це так, але крім жіночого Корану і романтичних історій про кохання більше нічого не читають. Про глибокі філософські твори і чути не хочуть!

Фуете-джан:  А навіщо дівчаткам філософія, шановна Букво-джан? Гарно танцювати та смачно готувати – от і все , що повинна вміти справжня жінка!

Бісектриса-джан: Люба колего, зглянься! ХХІ століття на дворі, в деяких країнах жінки у космос літають, а у нас справжнє середньовіччя!

Терендик -джан: А от історія свідчить, що в середньовіччі жінку поважали, пісні їй присвячували!

Буква-джан:  А наші дівчатка, крім імені, нічим не відрізняються. Обличчя закриті, паранджа у всіх однакова і навіть думки, на мій погляд, у них від таких обставин однаковими стають!

Бісектриса-джан:   От і я кажу : дискримінація і несправедливість - ці окремі школи для хлопчиків і дівчаток. Потрібні негайні  кардинальні зміни!

 

                                                                                                                        Картина друга

Вбігає захекана і перелякана Секретар-джан

Секретар-джан: Ой, харам, харам! Сюди до вас якийсь чоловік йде, злий,роздратований, свого сина шукає!

Вчительки всі разом: Що? Який? Кого? Тут тільки дівчатка?!?

Секретар-джан: Нічого я не знаю. Побіжу покличу Хануму-джан, нехай вона все з’ясовує! (Розминувшись дорогою з Секретар-джан, в учительську влітає роздратований чоловік. Всі вчительки затуляють обличчя).

Тато-джан:  Я, звичайно, вибачаюсь за моє стрімке вторгнення, але ви маєте

зрозуміти моє занепокоєння! Зникла дитина!

Ханума-джан: (тільки увійшла) Яка дитина? Ви наклепи якісь вигадуєте на нашу бідну голову! Ми - пристойне медресе, ми не викрадаємо дітей!

Тато-джан:  Мені сьогодні зателефонували з його школи для хлопчиків і

повідомили, що вже третій день мого сина немає на заняттях! А всі його друзі говорять, що він пішов навчатися у медресе для дівчаток, бо там цікавіше. І у мене немає підстав не повірити цій інформації.

Вчительки всі майже разом:

Бісектриса-джан: Не може цього бути!

Буква-джан: Тут тільки дівчатка!

Терендик-джан: Історія не знає таких прикладів!

Бараболь-джан: Ой, як цікаво!

Фуете-джан: Як це ми нічого не помітили!?

Ханума-джан: Тихо, заспокойтесь усі! Розкажіть докладно, що саме трапилось з вашим сином.

Тато-джан:  Я й кажу – негайно поверніть мені мою дитину! Він має навчатися їздити на верблюді, заробляти і рахувати  гроші, а ви його тут цього навчити не зможете!

Бісектриса-джан: Чому ж не зможемо!? У нас з математикою тут усе гаразд.

Буква-джан: Правда, з верблюдами не зовсім...

Фуете-джан: Та ми можемо його навчити гарно танцювати. Це зараз надзвичайно  популярно!

Бараболь-джан: І смачно готувати. Дуже корисне вміння.

Терендик-джан: А от історія свідчить...

Тато -джан: Не треба мені ваших історій і танців! Я негайно йду до Інспектор-джан  і, якщо через годину не побачу сина, напишу на ваше медресе велетенську скаргу!

(Рішуче залишає сцену)

Ханума-джан:  О  Аллах! Сумна моя доля! Що ж це таке відбувається? Невже ніхто з вас не помітив, що серед дівчаток хлопчик ховається?

Вчительки: (Майже разом) Та ні, ні, не помітили.

Ханума-джан:  А треба б було. Ось що тепер робити, що придумати, щоб викрити  цю неслухняну дитину?

Терендик-джан:  Не переймайтесь так, Ханумо-джан. Ми негайно щось придумаємо. Історія свідчить, що безвихідних ситуацій не буває!

Бісектриса-джан:   І я, здається, вже дещо придумала. Наразі, на уроці математики я дам таке складне завдання на швидкість, що тільки хлопчик зможе його виконати першим.

Фуете-джан:  А я на другому уроці танців так ускладню завдання, що тільки пластичні дівчатка зможуть його виконати. І хлопчика я обов’язково  помічу.

Бараболь-джан: А якщо мої колеги не впораються, я на третьому уроці накажу приготувати роги газелі. Не кожній дівчинці таке завдання до снаги, а хлопчикам і братися марно за цю страву.

Буква-джан: Щось подібне, я пригадую, було і в літературі ще за часів великого Гомера. Якщо ваші спроби, любі колеги, будуть марними,  я обов’язково впораюсь з цим завданням.

Ханума-джан:  Ну що ж, йдіть до класу, і нехай Аллах нам допоможе! Але дивіться: будьте уважними та обережними.

 

Дія ІІ

 Картина перша

(Дівчатка сидять на килимках і перешіптуються між собою в очікуванні вчительки. Входить Бісектриса-джан).

Бісектриса-джан: Салам-алейкум, любі дівчатка та хлопчики! (Діти здивовані, а вчителька швидко виправляється). Ой, вибачте, обмовилась, дівчатка.

Учениці: (разом) Алейкум-ассалам!

Бісектриса-джан:  Сьогодні в нас буде дуже цікаве і складне завдання. Найвищий бал отримає той, хто виконає його найпершим. (Роздає листочки, уважно приглядається до кожної дівчинки). Починайте. (Усі наполегливо працюють, хлопчик підказує, через декілька хвилин дівчинка піднімає руку).

Бісектриса-джан:  Невже виконала? Так, і все вірно. А нагадай мені своє ім’я, люба.

Юля-джан:  Юля-джан.

Бісектриса-джан:   Щось я не пам’ятаю твого обличчя, відкрий його, будь ласка!  (Дівчинка відкриває обличчя, вчителька засмучено говорить убік).  Хибною виявилась моя теорія. Виявляється, і дівчатка мають неабиякі математичні здібності.(До дітей). Вибач, люба. Готуйтесь до наступного уроку.(Вбік). Можливо, Фуете-джан більше поталанить.

(Виходить Бісектриса-джан та входить Фуете-джан, обмінюються мовчазними, але дуже виразними жестами).

Фуете-джан:   (Суворо).  Салам-алейкум.  Всі готові до уроку?  Завдання у нас сьогодні  будуть дуже складними!

Учениці: (Разом).  Алейкум-ассалам!

Ніна-джан:  Знов складними?

Катя-джан : Чому складними?

Іра-джан: Що за день сьогодні такий?

Фуете-джан: Все, припинили розмови! Ми починаємо, уважно слухайте музику.

(Всі танцюють спочатку гарно та злагоджено, потім одна дівчинка починає кульгати. Вчителька зупиняє урок та відкликає її у бік).

Фуете-джан:  Що трапилось, моя люба? І чи не буде твоя ласка нагадати мені твоє ім’я та обличчя?

Іра-джан:  Іра-джан.  Вибачте, вчителько, мені мою незграбність. Я, здається, ногу травмувала.

Фуете-джан: Та нічого. (Убік). І у мене нічого не вийшло. От уже й спритний цей неслух. (До дівчат). А тепер йдіть до кулінарного класу – там все має  вирішитись.

(Дівчата виходять,перемовляючись дорогою: «Що має вирішитись?» «Якісь вчителі сьогодні дивні?» До кімнати входять інші вчительки та Ханума-джан).

Ханума-джан: Ну, що? Ви хоч щось з’ясували?

Бісектриса-джан:  Ні, на жаль, мій план не спрацював. Першою з завданням впоралась дівчинка.

Фуете-джан:   І мені не вдалося нічого дізнатись. Всі танцювали чудово, одна тільки дівчинка не впоралась з завданням, але через те, що в неї була травмована нога.

Терендик-джан: Ось бачите! Я ж казала, що історія свідчить про рівні здібності хлопчиків і дівчаток.

Ханума-джан:   (У відчаї). А нам що робити? Одна надія на Бараболь-джан. А ось і вона. Ну, що ж, приступимо до дегустації.

(Дівчатка по черзі проходять повз вчителів, ті куштують страву, оцінюючи її відповідним виразом обличчя. Остання дуже не подобається всім).

Бараболь-джан: Залишися, будь ласка, люба. Покажи-но нам своє обличчя. Воно, напевно, має почервоніти від сорому, адже страва зовсім зіпсована.

Катя-джан: Пробачте, шановні. Мені так соромно. Це через те, що я просто замріялась та сіль з цукром переплутала.

Ханума-джан: (Засмучено). Та нічого, йди до класу. Ну, що тепер, є ще якісь ідеї?

Секретар -джан:  (Стрімко вбігає, майже на бігу говорить). Ой, харам, харам! Там три хлопчики прийшли, хочуть з вами говорити, Ханумо-джан! Що сьогодні за день такий! Ніби небо збирається впасти на землю. Ой, спаси, Аллах! (Так само швидко вибігає).

Картина друга

(На сцені з'являються три хлопчика. Один з перев¢язаною рукою, другий з синцем,третій кульгає).

Хлопчики: (Разом). Салам-алейкум, шановні!

Вася-джан: Нехай Аллах подовжить ваші роки!

Вова-джан: Нехай Аллах дарує вам міцне здоров¢я!

Бодя-джан: Нехай Аллах допомагає вам у всіх ваших справах і надсилає до вас найкращих учнів!

Ханума-джан: Солодко промовляють ваші уста. Але що привело вас, шановні, сюди, до медресе для дівчаток? Ви, напевно, шукаєте свого друга, не чи не так?

Бодя-джан: Ні, не зовсім. Ми й так знаємо, що він тут!

Ханума-джан: Ах, безсоромні, а чого ж ви тоді бажаєте?

Вася-джан: А бажаємо ми також записатися до вашої школи!

Вова-джан:  Нам набридли уроки їзди на верблюдах. Ось подивіться на цю руку – це я хотів залізти на верблюда. Верблюд цього, напевно, не хотів. Як дременув раптом з місця, а мені залишив тільки шматок шерсті та поламану руку.

Вася-джан: Дорогою, високо закидаючи ноги, цей верблюд пробіг повз мене. І ось подивіться! (Показує вибитий зуб).

Бодя-джан:  Але і це був ще  не кінець шляху цієї тварини. Потім він з усієї сили наступив мені на ногу – кульгаю другий тиждень!

Вася-джан: Та наші травмовані зуби, руки та ноги – це півбіди. Знали б ви, чим нам голови забивають. Жодного цікавого предмета. Найголовніше - вміти рахувати золото. А у вас тут, кажуть, кулінарію викладають! (Посміхається).

Вова-джан: Ось і зараз у вас тут так смачно пахне!

Бісектриса-джан:  Пахне у нас смачно, це так, але ж і рахувати наші дівчатка також  навчаються.

Терендик-джан :  І писати, і читати, і історію знати. Якщо ви шукаєте тут легкої долі, то запевняємо вас – тут ви її не знайдете.

Фуете-джан: А, може, ви хочете потрапити до Ріо-де-Жанейро, як пан                                    Зеленський. У вашій школі ви танцювати ніколи не навчитесь, от і намагаєтесь до нас потрапити з  корисливими намірами?

Бодя-джан: Та ні, що ви? Зовсім ми не корисливі і про Ріо не мріємо, хіба що зовсім трошки.

Ханума-джан: Ні? Тоді йдіть собі з миром до вашої школи та нехай Аллах просвітлить ваш розум.

Бодя-джан: Зачекайте, не виганяйте нас так швидко. Є ще одна річ, якої ми ніколи не навчимось в нашій школі для хлопчиків.

Вася-джан: І повірте, це дуже-дуже важлива річ!

Бараболь-джан:  Як цікаво! Що ж це за річ така, якої можна навчитись тільки у нашій школі для дівчаток? Кулінарія, напевно?

Вова-джан: Ні, це не кулінарія. Це...

Вася-джан: Це...(Разом). Це - дружба!

Бодя-джан: Дружба між хлопцями та дівчатами. Ми ж зовсім не вміємо з ними спілкуватись.

Вася-Джан:  У нас особисто сестричок немає. А друзі розповідають  про дівчаток різні речі.

Вова-джан: То вони гарні, то потворні, то розумні, а то не дуже.

Вася-джан: То слухняні, то капризні.

Бодя-джан: От ми і хочемо дізнатись, які вони насправді. Може, з них вийдуть непогані друзі.

Ханума-джан: Ну, що ж, відверті мої, тепер мені більше зрозуміла ваша мета. Але здійснити її не в моїй владі.

Вова-джан: А хто ж може?.

Вася-джан: Хто нам допоможе?

Бодя-джан: До Аллаха з молитвами звертатись і тільки?

Ханума-джан:  Ну чому ж тільки до Аллаха? Йдіть  до Інспектор-джан. Можливо, вона вам і зможе допомогти.

Бодя-джан: Добре, зараз же йдемо!

Вася-джан: До зустрічі!

Вова-джан: Ми обов’язково повернемось!

 

Картина третя

 

Ханума-джан:  Ну, от ще нова проблема на мою бідну голову, а ми ще з попередньою не розібрались.

Бісектриса-джан: Година спливає, і скоро повернеться Тато-джан по свого сина.

Фуете-джан:  А вcі наші спроби, на жаль, виявились марними.

Буква-джан: Не впадайте у відчай. Аллах не любить сумних і зневірених. Я переконана,  що моя ідея спрацює. Тим більше, що вона не зовсім моя, а хитромудрого Одіссея.

Терендик-джан: Поділись з нами, люба колего, що за ідея?

Буква-джан: Ні, ні! Нічого не буду розповідати наперед. (Лунає дзвоник). Ось і дзвоник. Піду до класу і все остаточно з’ясую. (Виходить).

(За бажанням режисера – можна провести  спілкування з глядачами з приводу з’ясування можливих варіантів викриття хлопчика).

 

Дія  ІІІ

Картина перша

(Класна кімната, учениці в очікуванні вчителя щось жваво обговорюють. Входить вчителька).

Буква-джан:  Як весело сьогодні у вас. Сталось щось особливе? (Учениці заперечують). А ось урок додаткового читання у нас сьогодні буде особливим. Ми будемо знайомитись з мовою публіцистики, тобто сучасних часописів. Кожна з вас обере собі улюблений журнал, опрацює його зміст, а потім поділиться враженнями. Отож почнемо. Кому «Наталі»?

Юля-джан:  Дайте мені, будь ласка.

Буква-джан: «Ліза»?

Ніна-джан:  Можна, я візьму?

Буква-джан: «Поліна»?

Катя-джан:  Передайте мені, мені!

Буква- джан:   «Автобазар»...  Ой, цей журнал, напевно, зайвий. Навряд чи хтось з вас спроможний ним зацікавитись.

Андрік-джан: Чому ж? (Захоплено). «Автобазар» - дуже цікавий журнал. Дозвольте мені з ним попрацювати!

Буква-джан: Звичайно, звичайно, але за однієї умови. Чи не могла б ти зняти паранджу? Хочеться зазирнути в очі дівчинці, яка цікавиться машинами.

Андрік-джан:  (Знімає паранджу). Я так і знав. Рано чи пізно це мало статися. На такій дрібниці попався! Хоч Аллах свідок,  я дуже старався виконувати усі вимоги вашої школи.

Іра-джан: А давайте не будемо його викривати. Він був гарним другом. Допомагав нам математику робити.

Катя- джан:  А на уроках кулінарії ми йому допомагали, і він з вдячністю приймав нашу допомогу.

Юля-джан: І танцювати він вже майже навчився. Не Зеленський, звичайно, але набагато краще Козловського. Талановита дитина!

Ніна-джан: А як він історію знає – ми відпочиваємо.

Буква-джан: Все, досить, припиніть. Чого це ви маєте відпочивати, а він – працювати?

Андрік-джан: Та ні, мені не важко, а навіть дуже цікаво. Дозвольте залишитись!

Буква-джан:  Не можу я тобі цього дозволити.  По-перше, школа тільки для дівчаток. А, по-друге,  твій Тато-джан зараз по тебе прийде. Ото ж, збирайся.

(Раптом лунає дзвоник і оголошення: «Всім  ученицям та викладачам медресе №1 для дівчаток зібратися на загальношкільні збори для оголошення важливого рішення»).

Буква-джан:  Ну, що ж, йдемо. Там усе і з’ясуємо.

 

Картина друга

(На  авансцені зібралися учениці та викладачі, перешіптуються, питають один в одного про причину зборів. Влітає Секретар-джан).

Секретар-джан:  Все, увага, вони вже йдуть: Тато-джан, Ханума-джан, Інспектор-джан та ці нестерпні хлопчиська.

Інспектор-джан: Салам-алейкум, шановні учениці та вчителі медресе №1 для дівчаток.  Багато років ви були найкращою школою для дівчаток у нашому Місті. Але краще – ворог доброго, і час диктує свої вимоги. Отож, врахувавши всі новації та наполегливі звертання батьків і дітей, ми вже давно готувались до прийняття важливого рішення. А сьогоднішній, 1001 день навчання поставив крапку у цьому питанні. Так ось, з наступного навчального тижня ваше медресе для дівчаток реорганізується у школу для дівчаток і хлопчиків!!!

(Захопленні крики, загальна радість, крім деяких вчителів).

Ханума-джан: О Аллах, сумна моя доля...

Тато-джан:  Не сумуйте так.  Я, особисто,  дуже радий – мені більше не потрібно буде шукати свого сина.

Андрік-джан: А мені не потрібно буде маскуватись, перевдягатись... (Знімає паранджу).

Бісектриса-джан: У мене тепер з’явиться більше здібних учнів.

Буква-джан: А мені буде з ким поговорити на філософські теми.

Фуете-джан:  А я й не знаю – радіти мені чи засмучуватись. Хлопчики не дуже здібні  до танців. Але як згадаю, як танцює Чапкіс...

Бараболь-джан:  Зате до їжі хлопчики дуже здібні. І набагато більше до поїдання, ніж до приготування. Так що роботи мені додасться багато.

Терендик-джан : А на мою думку, наша історія отримала щасливий фінал, щасливий, як у казці – новій казці Шахразади.

Інспектор-джан:  Чому фінал?  Хіба варто говорити про фінал, коли попереду на Вас чекає так багато нового і цікавого у вашій новій школі? Це і нові предмети, і нові знання, а найголовніше – багато  нових друзів! Адже  цього ви прагнули найбільше?

Діти всі разом: Так! (Лунає пісня про дружбу):

 

Ця казка про дружбу -

Найкращу земну коштовність.

ЇЇ ми шукали, її ми і знайшли.

Ця казка про друзів.

Це майже правдива повість,

ЇЇ ми хотіли б і вам розповісти.

                     На верблюдах їздити, рахувати золото –

 Все, чого навчали нас у наших медресе.

Ось рука поламана і душа засмучена.

Що таке навчаннячко далі принесе?

Повтор І стовпчика.

                  Ми шукали рішення,  ми ламали голови,

                  Ми хотіли вчитися, та не знали, де?

                  А тепер ми знаємо, всі ми переконані -

                 До найкращих успіхів дружба приведе!

Повтор І стовпчика.